Блог вчителя історії та правознавства

Великоомелянський НВК «школа-гімназія»
Кафедра виховної роботи

Позакласний захід
щодо проблеми торгівлі
людьми в Україні
підготувала вчитель історії
Ковтунець Світлана Олександрівна

2013

Позаурочний захід

Тема. Крок у безодню

Мета: ознайомлення з поняттям «трафікінг»;підвищення рівня поінформованості учнів щодо проблеми торгівлі людьми; формування моральних позицій, культури поведінки;виховання негативного ставлення до вад людства; спонукати до морального самовдосконалення.
Завдання:

виявити рівень поінформованості учнів щодо проблеми торгівлі людьми. людьми;
сформувати уявлення про суть торгівлі людьми;
з’ясувати причини торгівлі людьми;
ознайомити учнів з різними формами торгівлі людьми;
позбавитися небезпечних стереотипів щодо торгівлі людьми.

Обладнання: дошка, ноутбук, звукові колонки, відео проектор, презентація викладача про проблему торгівлі людьми; учнівські презентації, відео фрагменти «Торгівля людьми»,картки «Згоден» та «Незгоден»
Епіграф: Життя - обман з чарівною тугою.
Сергій Єсенін
ХІД ПОЗАУРОЧНОГО ЗАХОДУ
І. Організаційна частина.
Привітання викладача. Перевірка наявності учнів на виховній годині.
ІІ. Мотивація пізнавальної активності.
Інформаційне повідомлення викладача «Сучасна ситуація щодо торгівлі людьми».
Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.
Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.
Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.
Торгують і жінками, і чоловіками, і дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.
Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.
Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.
Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.
Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).
ІІІ. Культурологічний пошук
Учнівська доповідь «Історичний шлях рабства» (за результатами учнівського дослідження).
ІV. Сучасне рабство.
4.1. Мозковий штурм «Трафікінг – це ….»
Учням пропонується продовжити речення: «Трафікінг –це…». Свої судження вони записують на стікерах та наклеюють їх на «Дерево думок». Бажаючі висловлюють свою думку.
Викладач підводить підсумок.
Трафікінг – торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства.
4.2. Гра «Картка обізнаності»
Викладач об’єднує учасників у малі групи (5-6 осіб). Кожна група отримує аркуш паперу з заголовком «Причини торгівлі людьми». Через 5-7 хвилин учасники презентують напрацювання груп.
Викладач узагальнює виступи учасників:
*інформаційні:

погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном та їх наслідки;
публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»;
низька обізнаність стосовно своїх прав;

* правові:

відсутність належної системи захисту потерпілих;
недостатнє покарання злочинців;

*причини, пов’язані з «людським фактором»:

складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової допомоги від одного з членів родини);
слабкі професійні навички;
зависока або занизька самооцінка;
бажання зробити запаморочливу кар’єру;
швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;
жага до «красивого життя»;
надмірна схильність до ризикованої поведінки;
зайва довірливість …

Запитання для дискусії:
Що нового ви дізнались, виконуючи дану вправу?
Як ви вважаєте, чи потрібна така інформація для кожного? Чому?
4.3. Інформаційне повідомлення «Форми торгівлі людьми».
Виступ учня з презентацією, презентація – результат випереджального завдання, отриманого за 2 тижні до проведення заходу.
Висновок. Торгівля людьми може відбуватися у різних формах, серед них:
* рабство або звичаї, подібні до рабства;
*підневільний стан;
* залучення в боргову кабалу;
* торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;
*торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі;
* торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);
* торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;
* торгівля людьми з метою вилучення органів;
* торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;
* торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;
* проведення дослідів над людиною без її згоди;
* примусова вагітність;
* усиновлення/удочеріння з метою наживи.
4.4. Етапи торгівлі людьми.
Викладач. Які етапи торгівлі людьми, виходячи з визначення «торгівля людьми» ви можете назвати?
Учні висловлюють свої думки.
Викладач узагальнює інформацію.
Етапи торгівлі людьми
Кожен з цих етапів супроводжується рядом дій, котрі ставлять жертву все в більшу залежність від торгівця людьми та підтримують здійснення усього процесу.
Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.
У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.
Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.
У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.
Вербування може здійснюватися різними шляхами:

через оголошення про працевлаштування або навчання за кордоном в ЗМІ чи Інтернет;
через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;
через листування («наречена по пошті»);
через спеціалізовані сайти;
через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);
через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).

Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.
Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.
Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.
Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).
Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.
Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.
Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.
Запитання для обговорення:
Як ви гадаєте, з якою метою ми говорили про етапи торгівлі людьми?
Як ми можемо використати дану інформацію?
4.5. Мозковий штурм «Хто може стати жертвою торгівлі людьми?»
Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики наймолодшому врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.
4.6. Наслідки торгівлі людьми.
Учням пропонується відповісти на дане питання. Відповіді на стікерах наклеюються на «Дерево думок.
4.7. Торгівля людьми: міфи та стереотипи.
Викладач. Відносно торгівлі людьми існує багато стереотипних суджень. Стереотипи взагалі дуже розповсюджені в суспільстві. Вони виникають в результаті схильності людей до спрощеного мислення та виступають як умовні «ярлики», що наклеюються на людей та явища. Через те, що стереотипи дають хибне уявлення, яке не зовсім відповідає дійсності, їх часто називають міфами.
Кожен учень отримує по дві картки: «Згоден», «Не згоден».. На екран виводиться по одному міфу стосовно торгівлі людьми, а учасники відповідно до свого ставлення мають підняти картку та пояснити свою позицію.
Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:
1. Зі мною такого не станеться.

Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.
Так зазвичай кажуть підлітки, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.
Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.
Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу.
3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.
Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.
4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.
Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.
5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.
Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.
За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.
Запитання для обговорення:
- Чи змінилась у когось думка після виконання цієї вправи?
- Чим шкідливе існування таких міфів та стереотипів?
4.8. Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …
У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді ...

Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте.
Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.
Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.
Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.
Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.
Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).
Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).
У контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи:

- термін дії контракту;
- тривалість робочого дня;
- вихідні дні;
- оплата праці;
- умови проживання;
- медичне страхування;
- повне ім'я та адреса роботодавця;
- умови розірвання контракту.
Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та ревізи-ти організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження – майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу – менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.
Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.
Запитання для обговорення:

Як ви гадаєте, з якою метою виконували дану вправу?
Чи отримали ви нову для вас інформацію?
V. Підведення підсумків виховної години
5.1. Необхідно закінчити речення:

Сьогодні я дізнався багато нового та важливого, а саме…
Для себе я зробив висновок, що…

5.2. Ти маєш права людини.
5.3. Підсумковий відеофрагмет «Торгівля людьми в Україні».

Великоомелянський НВК «школа -гімназія»

Сім'я - це простір без насильства

Виховну годину підготувала
класний керівник
Ковтунець Світлана Олександрівна

2014

Мета:

Ознайомити учнів з поняттям «насильство».
Сприяти формуванню вміння розпізнавати види насилля.
Сформулювати уявлення про насильство та розвинути знання про методи захисту від насильства.
Вміти протистояти насильству.
Висловлювати своє відношення до можливих випадків насильства.
Навчити дітей діяти у випадку загрози насильства.
Розвивати вміння аналізувати життєві ситуації, пов'язані з насильством у суспільстві.
Виховувати гуманізм, толерантність.

Обладнання: індивідуальні завдання для роботи в групах, пам'ятки, плакати з висловами «Поважай людей і поводься з ними так, як хочеш, щоб поводилися з тобою», «Живи так, щоб сильніші за тебе не кривдили тебе, а ти не ображав слабших за себе», «Кожна дитина має право на увагу, на ласку, на похвалу» (Є.Аркін), «Дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює свою гідність», (М.Чернишевський), «Сьогодні діти – завтра народ» (В. Сухомлинський), «Живи так, щоб сильніші за тебе не кривдили тебе, а ти не ображав слабших за себе», (римський філософ Марк Аврелій), «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою» (Сенека),ілюстрації для тренувальних вправ, тексти нормативних документів щодо насилля.

Хід заняття

І. Мотивація виховної діяльності.
Повідомлення теми і мети виховної години.
ІІ. Оголошення епіграфа:
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Конституція України, стаття 51
Учитель: Давайте прочитаємо притчу. Притча «Скільки важить сніжинка?»
Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого
голуба:
— Скільки важить одна сніжинка?
— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.
— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, — вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася.
— Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.
Учитель. Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.
Діти висловлюють свої відповіді на запитання: «Чи можна зважити наші слова?». Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

Учитель.
Дитячі очі чисті, щирі
В них видно наміри й думки,
Вони хоч чорні, сині, сірі
Бувають радісні й сумні.
Мабуть, радісними є очі дітей, коли у них щасливе дитинство, коли ніщо не пригнічує і не турбує. А сумними – коли діти зазнають страждань, принижень. Розгляньмо зображення різних людей і з’ясуємо, що їх об’єднує?
Приблизні відповіді: сім’я, весела, радісна, знесилена, засмучена, бідова.
Вправа «Колаж почуттів»
Кожній дитині пропонують зробити (з фотографій, картинок із журналів) колаж будь-якого почуття, що стосується насильства. Потім учасники вгадують, яке це почуття, яким чином отримана картинка виражає його, хто зображений на колажі — жертва чи людина, котра скоїла насильницький акт. Якщо діти побачили в цих ілюстраціях інші почуття, запропонуйте їм пояснити свою думку.
Учитель: На жаль, ми живемо у світі де, на превеликий жаль, існує таке негативне явище, як насилля. Давайте з’ясуємо зміст поняття «насилля».
Учень 1. Насилля – це застосування особою чи групою осіб засобів примусу щодо іншої особи чи групи осіб.
Учень 2. Насилля – це дії, що принижують людську гідність, завдають шкоди здоров’ю, а іноді й життю.
Бесіда:
1. Що ж таке сімейна жорстокість?
2. Які є види насилля в сім'ї ?
Учитель. Давайте з’ясуємо, які бувають види насилля.
Виступ експертної групи.
Учень. Насильство в сім'ї - це будь-які навмисні дії фізичного, сексуаль-ного, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого, якщо вони порушують конституційні права й свободи члена сім'ї як людини та громадянина й завдають йому моральних страждань, шкоди фізичному
чи психічному здоров’ю.
Жертва насилля в сім'ї – член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуаль-ного, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.
Учитель. Сімейна жорстокість – це застосування щодо дітей різних видів сімейного насильства.
Виступ експертної групи «Яким буває насильство?»
Експерт 1. Фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі й гідності;
Експерт 2. Сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;
Експерт 3. Психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;
Експерт 4. Економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
(заповнення таблиці «Види сімейного насильства»)
• Занедбання дітей
• Сексуальне насильство.
• Недоїдання.
• Психічний тиск і погрози.
• Приниження .
• Економічні утиски .
• Побиття та інші види фізичного насильства
Розгляд ситуативних завдань.
Який вид сімейного насильства наявний у даних ситуаціях?
Учитель.
1. Школярка із сльозами на очах розповідає іншим дітям: «Мама мене уб'є, якщо дізнається, що я розірвала нову куртку» (психологічне і фізичне).
2. Восьмикласник Ваня боявся п'яного батька, бо той, повертаючись додому вночі, піднімав із ліжка сина й починав його «виховувати» паском (фізичне)
3. Дівчинка (їй ще немає 6-ти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляє із нею місяць. Дівчинка була вражена. Батько вважає, що це нормаль-на міра виховання (психологічне).
4. Більшість хлопців із 11 класу мали кишенькові гроші, якими вільно розпоряджа-лися, але батько Влада сказав: «Матимеш гроші тоді, коли в семестрі буде лише 10-11 балів» (економічне).
Перегляд відеозапису про насилля в сім'ї (відео з новин ТСН) .
Обговорення відеозапису.
Вчитель. Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки з боку інших осіб, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях захист від свавільної поведінки, визначає права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного розвитку, захист від сексуального домагання та від інших форм жорстокої поведінки. Отже, навчіться діти, розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність людини – є зло, а все, що звеличує гідність людини – добро. Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.
Будь-який вид жорстокого поводження призводить до різноманітних наслідків, проте об’єднує їх одне — шкода для здоров’я чи небезпека для життя. Негативними наслідками для здоров’я є: втрата чи погіршення функціонування певного органу, розвиток захворювання, порушення психічного чи фізичного розвитку. Зі 100 випадків фізичного насильства щодо дітей приблизно 1—2 завершуються смертю жертви.
Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження
внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок тощо). Потрібен час, аби залікувати
все це, але ще більше часу і зусиль іде на загоєння душевних ран.
Розрізняють негайні та віддалені наслідки жорстокого і недбалого ставлення до дітей. До негайних належать фізичні травми, пошкодження, блювота, головний біль, зомління, характерні для маленьких дітей, яких хапають за плечі і сильно трясуть. Під час цього синдрому відбуваються крововиливи в очні яблука. Окрім цього, це психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Такі реакції можуть проявлятися у прагненні кудись тікати, сховатися чи глибокій загальмованості, зовнішній байдужості. У будь-якому випадку, дитина охоплена надзвичайним страхом, тривогою та гнівом. У старшому віці можливий розвиток депресії з почуттям власної нікчемності, неповноцінності. Віддалені наслідки — це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.
Дискусія.
- Хто може потерпати від насильства?
- Від кого можна зазнати насильства?
Розповіді учнів, приклади із преси, телебачення, реального життя.
Повідомлення учня. Як відомо з багатьох досліджень, у 80 % випадках учинення насильства у сім’ї кривдниками є чоловіки, а постраждалими — жінки і діти.
Однак усі фахівці, які вивчають цю проблему, вказують на те, що насильство вчиняють досить різні люди.
Кривдником може бути особа будь-якого віку, статі, соціально-економічного статусу, раси, етнічного походження, професії, рівня освіти чи віросповідання. Від підлітків і до професорів коледжу, фермерів, консультантів, електриків, міліціонерів, лікарів, клерків, суддів, відомих людей. Кривдники не є людьми, які завжди гніваються чи ворожі, вони можуть бути чарівними, приязними, люб’язними.
Коментування плакату. Насильство в сім’ї: цифри та факти
• 35-50% всіх жінок України, які перебували в лікарнях із тілесними ушкодженнями, були жертвами домашнього насильства.
• Протягом одного року побутове насильство в Україні стає причиною 100 тис. днів госпіталізації, 3000 звернень у відділення травматології та 400 тис. викликів лікаря.
• 30-40% від усієї кількості дзвінків, які надходять до відділень міліції, пов’язані з домашнім насильством, включаючи фізичне насильство.
• Кількість людей, які звертаються з заявами щодо тривалого насильства в сім’ї, постійно зростає.
Учитель. Проблема насильства у сім’ї заявляє про себе на повний голос. Дослідження, які проводили в Україні, також підтверджують надзвичайну гостроту проблеми і поширення різних форм насильства у наших родинах. Держава бачить і визнає таку проблему: вже прийнято Закон України «Про попередження насиль-ства в сім’ї». Шкода лише, що прийняти закон і виконати його у нас — різні речі.
Міністерство у справах сім’ї, молоді і спорту називає такі фактори проявів насильства в українських родинах:
• психологічні (психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка кривдника);
• соціальні (стереотипність уявлень про ролі у сім’ї і виховання дітей, високий рівень алкоголізації населення, поширення наркоманії);
• економічні (зниження рівня життя значної частини населення, соціально-побутова невлаштованість, безробіття).
Водночас саме проблема насильства у сім’ї є причиною таких глобальних явищ як:
• бездоглядність і бездомність дітей;
• зростання кількості розлучень;
• формування насильницького менталітету нації;
• жебракування;
• втрата загальнолюдських цінностей любові й порозуміння.
Насильство в родині також є одним із чинників, що підштовхують до скоєння правопорушень. А головне — діти, які спостерігають насильство у власному домі, переносять цей негативний досвід у власне життя, відтворюючи саме насильницьку модель поведінки у своїх сім’ях і суспільстві загалом.
Вироблення пам’ятки «Як запобігти насильству». Орієнтовний варіант.
ЯК ЗАПОБІГТИ НАСИЛЬСТВУ
1.Я знаю напам’ять усі адреси, номери телефонів та імена людей, яким довіряю.
2.Люди, котрим я довіряю, — це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про мене, та хоче, щоб я був/була у безпеці.
3. Я пам’ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101» (пожежна охорона), «102»/(міліція), «103» (швидка медична допомога).
4. У мене є номери телефонів дільничого інспектора, соціальної служби й
телефону довіри.
5. Я нікому не дозволяю принижувати й ображати мене.
6. Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.
7. Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду, нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.
8. Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати до себе увагу.
9.Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.
10. Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.
11. Я знаю, де лежить моє свідоцтво про народження.
12.Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким довіряю.
13.Я чітко та послідовно знаю, що робитиму, куди зателефоную, піду, кому розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.
Учитель. При визначенні поняття «насильство в сім’ї» важливим є поняття «сім’я». Поняття сім’я закріплено у Сімейному кодексі України (ст. 3), прийнятому 10 січня 2002 року: «Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно».
Складання асоціативного куща.
Таким чином, до членів сім’ї належить:

подружжя;
батьки (мати, батько) й дитина (діти);
усиновителі (усиновитель) і усиновлений (усиновлена);
дід (баба), внук (внучка);
вітчим (мачуха) і пасинок (падчерка);
брати і сестри;
фактичні вихователі і вихованці.

Насильницькі стосунки можуть виникнути між будь-якими членами сім’ї: подружжям (чоловік - жінка), батьки – неповнолітні діти, дорослі діти – батьки, насильницькі стосунки між дітьми в одній сім’ї, насильство проти хворих, немічних членів сім’ї, членів сім’ї – інвалідів, насильство між іншими членами сім’ї (це насильницькі стосунки між тещею або тестем і зятем, свекром або свекрухою і невісткою, онуками і дідусем та бабусею, тощо).
Пам’ятка
1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.
6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.
Робота з плакатом.
Правові документи щодо захисту людей від насилля в Україні:

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї"
Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної компанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року
Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" від 15.05.2003 р.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25.09.2008 р.
Закон України «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок» (5 березня 1999 р.)

Міжнародні правові документи щодо захисту від насилля:

Радою Європи були прийняті „Рекомендації щодо захисту жінок від насильства” (30 квітня 2002 р.)
Декларації про викорінення насильства щодо жінок (Генеральна Асамблея ООН, 20 грудня 1993 р.)
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідність видів поводження

V. Підсумки заняття.
Метод «Уявний мікрофон»

Сьогодні я дізнався (-лась)…
Було цікаво…
Було важко…
Я зрозумів (-ла)…
Тепер я можу…
Я навчився (-лась)…
Захід дав мені для життя…

Завершується заняття оптимістичною дитячою піснею

Література:
1. Конституція України.- К., 2006 р.
2. Конвенція ООН «Про права дитини».- К., 2005 р.
3. Закон україни «Про попередження насилля в сім'ї».- К., 2001 р.
4. Запобігання торгівлі людьми. Навчально-методичний посібник – К.-Х.,2001 р.
5. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми»// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, № 7-8.-2010 р.
6. Насильство в сім’ї: рек.список л-ри / уклад. С. Батюк; ЦБС Поділ. р-ну, б-ка сімейного читання ім. С. Айні. – К., 2013. – 12 с.

Урочисте відкриття тижня правознавства.

Сценка

Палажка.

Ой, людоньки дoбpi, ой, людоньки милі, чи то ви бачили ту дурепу -Параску? На старості літ у бізнесменки подалася. Каже, я маю право бути бізнесменом. От я — друге дєло.

Параска.

I чого це ти розкудахталася, що, жаба зелена за горло дере, як я зелененькі долярчики рахуватиму за свої семушки, попльовуючи?

Палажка.

Ти ба, за що загнула, та ти ж ще в школі до 10-ти порахувати не зміла...

Параска.

Ox, i слабоумная ти женщина, Палажко. То ж нонє — техніка помага. Виш, у мене класний образєц хвірми «Соня» є. «Калькулятор» називається. Каль не вмієш рахувати, куляй по кнопці, i той тoбi нужної цихверки покаже. Ось бачиш.

Палажка.

Ану, покажи.

Параска.

Іш, покажи їй, покажи. A xвiгypy з правиці не желаєш?

Палажка.

Та щоб тoбi за такі моделі руки звело i семушки в горлі застряли!

Параска.

Ой-ой-ой, то я свічку на тебе поставлю перед образами, як в середу світло вимкнуть, щоби тoбi язик всох, що на простую українську бізнесменку, що бабки заробляє, i тебе, лежебоку, з економічної кризи витягує, патякаєш.

Палажка.

Розторохкалась, піджак — школьную хформу внучки з Великоомелянської школи одягла i думає, що новою українкою стала, а малу в школі довбуть-довбуть, що не зодяглась в одвідьонний строк.

Параска.

Це ти мені про строк будеш балакати? Ще тебе посадить за те, що зеленого змія гониш та півсела від твоєї сивухи з глузду з'їхали.

Палажка.

— Що ти верзеш? Який змій, яка сивуха, у мене патент на ето дєло є. Напій «кока-коля»,а ще я проводжу акцію: береш напій «кока-коля» плюс бальзам баби Палажки от хфірми в подарок.

— Покупайте напіток, омалаживающий, по акції ...

Параска.

— Семушки натуральниє, жаранниє!

Міліціонер.

Вибачте, вибачте, дозвольте пройти! Добрий день! Це ви Сівицька Галина Данилівна, заступник директора з виховної роботи? Лейтинант Коверза, відділ у справах неповнолітніх. Що це у вас у школі за фольклорні елементи ходять? Непорядок! Та ще й щось продають? А податок у державну казну з реалізованої продукції платять? Гаразд, з ними я пізніше розберусь.

Тут нам у відділок орієнтировочка на ваших учнів прийшла. Вони звинувачуються у тому, що порушують правопорядок.

І. За звітами відділу у справах неповнолітніх розшутується житель с.Мала Омеляна. Українець. Вік –15 -16 років, зріст 154-156 см, очі сірі, волосся русяве. Політикою не займається. Має шкідливі звички, школу відвідує рідко. Шкільне приладдя носить у сумці від протигаза. Працьовитий. Вправно володіє бензопилою. Любить рибалити. Звинувачується у систематичному прогулюванні уроків, порушенні поведінки у навчальному закладі, вживанні нецензурних слів.

ІІ. За звітами відділу у справах неповнолітніх розшутується житель с. В. Омеляна, 13-14 років, волосся темне, очі світлі, середньої статури, зріст –близько 170 см. Часто вживає лайливі слова, недисциплінований. Любить сперечатись. Уроки не прогулює, носить шкільну форму, займається у недільній школі.

Звинувачується у тому, що часто порушує дисципліну, неправильному використанні іноземної мови, грубому ставленні до старших.

ІІІ. За звітами відділу у справах неповнолітніх розшутується житель с. В. Омеляна, 13-14 років, шатен, зріст –близько 160 -165 см, очі світлі. Працьовитий. Походить із багатодітної родини. Проявляє лідерські задатки. Участі у громадському житті школи не бере. Підбурює однокласників на дії, що не входять у сферу їх компетенції. Перебуває на шкільному обліку правопорушників, відмовився брати участь у акції «Портфель».

Звинувачується у вживанні лайливих слів, порушенні дисципліни у класі і школі.

ІІІІ. Розшукується жителька с. Омеляна, працівник Великоомелянської гімназії, вік –середній, зріст -157 см., очі сині, волосся світле, у згубних звичках не помічена. До кримінальної відповідальності не притягувалась.Особливі прикмети: любить історію та чорний шоколад. Звинувачується у тому, що ухиляється від проведення тижня правознавства.

Пам’ятка 1. Щоб не потерпіти від злочину та уникнути

інших неприемностей:

■ Не гуляй сам i не шукай coбi пригод в небезпечних місцях (на пусти рях, на будівельних майданчиках тощо).

■ Пам'ятай, що надмірна цікавість не веде до добра: не чіпай знайдені предмети, не втручайся у справи інших, особливо у сварки та бійки, почувши постріли, тікай в інший бік.

■ Не ходи вулицями у темний час без дорослих, намагайся виглядати чистим i охайним, аби не справляти враження бездоглядного.

■ Будь обережним, коли заходиш до під'їзду. Якщо там темно, дочекайся сусідів.

■ Ніколи не відчиняй двері квартири, будинку стороннім людям.

■ Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їxнix доручень, шось кудись віднести чи передати на словах.

■ Не дозволяй незнайомцям заманити себе у пастку — не вip обіцянкам, відмовляйся від подарунків або запрошень «у гocтi».

■ Не вживай речовин сумнівного походження, які можуть викликати отруєння чи втрату самоконтролю. Май на увазі, що правопорушення, скоєне у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, обтяжує провину.

■ Не будь надто самовпевненим, у сумнівній ситуації звернися по допомогу до будь-кого з дорослих (зроби вигляд, ніби вони — твої знайомі).

■ Уникай місць, де збирається збуджений натовп та можливі порушення громадського порядку.

■ Під час проведения масових заходів не привертай до себе уваги зухвалою поведінкою, гучними вигуками, незвичним одягом.

■ Не наближайся до п'яних та до людей, які поводяться дивно й можуть бути здатними на небезпечні непередбачені дії.

■ Не носи з собою предмети (нiж, кийок, патрони тощо), наявність яких може викликати підозру або бути поставлена у вину; а ось учнівський квиток, паспорт чи інше посвідчення особи тoбi не завадять.

■ Не вдавай з себе героя, при небезпеці тікай у людне чи освітлене мicце, користуйся міліцейським свистком, який завжди мае бути напоготові.

Пам’ятка 2. Якщо ж yci запобіжні заходи

не допомогли i тебе затримують:

■ Не тікай, не чини oпip. Краще потрапити до міліції, ніж під колеса автомобіля чи до лікарні.

■ Будь чемним з працівниками міліції, не намагайся залякати їx своїми «впливовими» батьками.

■ При можливості проси друзів якнайшвидше повідомити про твоє затримання твоїх батьків. Не роби дурниць, не потрапляй у міліцію «за компанію».

■ Не бреши працівникам міліції. Якщо не хочеш казати правду — мовчи та плач, але й не дозволяй себе залякати, не давай свідчень проти себе, не бери на себе зайвого — кожен має відповідати за свої вчинки сам.

■ Знай, що права та інтереси неповнолітніх захищає закон. Якщо тебе затримано, вимагай від працівників міліції пояснения причин твого затримання та роз'ясне-ння твоїх прав.

■ У якій би ролі ти не потрапив до міліції (потерпілого, свідка чи правопорушни-ка), твої права відстоюватимуть твої законні представники, насамперед це батьки чи особи, котрі їх заміняютъ, а, при потребі, й фахівці (адвокат, педагог, лікар).

Пам’ятка 3. Незнання закону не звільняє від відповідальності,

отже знай:

■ Якщо ти малолітній правопорушник, то тoбi та твоїм батькам доведеться нести передбачену Законом відповідальність.

■ До 11 років дитина не осудна, але за її вчинки відповідають батьки або особи, котрі їх заміняють, вони можуть бути оштрафовані або змушені відшкодувати заподіяні дитиною збитки.

■ Бездоглядну дитину віком до 15 poків після встановлення її особи та всіх обста-вин, що призвели до бездоглядності, відповідні органи передають на виховання спеціально призначеним опікунам або до відповідних виховних закладів.

■ Підлітки у віці від 15 до 18 років можуть бути віддані під нагляд піклувальників або до відповідних виховних закладів.

■ Неповнолітні віком від 11 до 18 років можуть бути притягнуті до відповідально-сті за неналежну поведінку (систематичне ухилення від навчання та пpaцi, бродяжництво, жебрацтво, дрібні злочини тощо) й направлені за вироком суду чи за рішенням уповноважених служб у справах неповнолітніх на перевиховання до спеціальної школи (професійного училища).

■ Закон установлює кримінальну відповідальність за протиправні дії з 16 років.

■ Неповнолітні, яким на момент вчинення тяжкого злочину (вбивства, згвалтування, грабежу, злісного хулiгaнства тощо) виповнилося 14 років, можуть бути за вироком суду позбавлені волі строком до 10 років з відбуванням покарання у виховно-трудовій колонії.

■ Якщо заподіяний злочин не становить великої небезпеки для суспільства, до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

4. Пам'ятай:

■ Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на три години для з'ясування його особи. Відлік часу починається з моменту складання протоколу про затримання.

■ При складанні протоколу краще бути ввічливим i чемним, давати тільки загальну інформацію про себе (прізвище, ім’я, вік та адресу).

■ Якщо ти приховуєш цi відомості, i твої батьки через це не знайдені, тебе можуть помістити на 30 діб до дитячого приймальника-розподільника для встановлення твоєї особи. Звичайно, перебування в цьому закладі не піде тoбi на користь.

■ Про затримання мають бути негайно повідомлені твої батьки або особи, які їх заміняють.

■ Важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно, тому прочитай його уважно i зверни увагу на зазначені в ньому дату i час затримання, бажано запам'ятати зміст протоколу, а також прізвища та посади працівників міліції, дії яких, можливо, доведеться оскаржити.

■ Про свoї потреби та права краще вести розмову не з рядовим міліціонером, а з офіцером, бажано з працівником інспекції у справах неповнолітніх. Тобі зобов'я-зані надати медичну допомогу при пораненні, хронічній хворобі (наприклад, діабеті), дозволити скористатися туалетом, ти маєш право зателефонувати батькам.

■ Тебе не мають права тримати у камері попереднього затримання разом із дорослими.

■ Щире розкаяння може полегшити твою долю — краще, щоб тебе мали за налякану дитину, ніж за досвідченого i самовпевненого злодія.

■ Тривалше затримання (арешт) можливе тільки з санкції прокурора у випадках, передбачених законом, — коли неповнолітній був затриманий на місцi злочину, впізнаний як злочинець свідками, на його одязі виявлені сліди злочину (наприклад, плями кровi) або в нього виявлено знаряддя злочину (зброя тощо).

5. Пам'ятай:

■ Міліція не має права допитувати тебе інакше, ніж у присутності твоїх законних представників — батьків, адвоката, лікаря. Адвокат має бути допущений до участі у твоїй cпpaвi не пізніше за 24 години після затримання. Через 72 години тобі має бути пред'явлено звинувачення або тебе повинні звільнити.

■ Якщо впродовж 30 діб твої батьки чи опікуни не будуть знайдені, то piшенням служби у справах иеповнолітніх тебе буде відправлено до закритого виховного закладу. Звісно, туди краще не потрапляти.

■ Якщо ти потрапив до відділення міліції або до дитячого приймальника-розподільника, не вдавай з себе «крутого». Придивляйся до того, як поводяться iнші, більше слухай i мовчи. Якщо знаєш якісь цікаві icтopiї та анекдоти — розваж інших, але не перестарайся, аби не перетворитися на блазня. Будь готовим до «приколів» i насильства. Збepiгай почуття гумору й будь готовий постояти за себе, не жалійся, якщо тебе образили. Уникай участі в «iгpax на iнтepec», нікому не довіряй, нi про що не проси, не дозволяй іншим принижувати тебе.

■ Якщо тебе помістили до слідчого ізолятору — справи кепські, стережись, наслідки можуть бути трагічні. Слухай тільки порад свого адвоката та не втрачай надії на краще.

■ У слідчому ізоляторі неповнолітні мають мешкати окремо від дорослих.

■ Якщо тобі довелося побувати в міліції у будь-якій poлi (свідка, потерпілого або правопорушника), головне — зробити з цього правилъні висновки. Про такі випадки іншим краще не розповідати це не додасть тобі ані слави, aні авторитету, а радше викличе непотрібнi розмови та чутки.

Тема. Крок у безодню

1 коментар: