"Де знайти?"

                     Інформаційно –бібліографічний огляд літератури з теми

«Сучасні інтерактивні методи навчання»

Сучасні дедакти та методисти, користуючись підходами запропонованими Я.Голантом ще в 60 – х рр. ХХ ст., називають три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я.Голант виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь – який спосіб навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, не можливе. Тобто, Я.Голант говорить про визначення пасивної моделі як такої, що відзначається низьким рівнем активності учнів, переважно репродуктивної діяльності та майже повної відсутності самостійності і творчості. Крім того, до цієї класифікації доктор педагогічних наук О.І.Пометун додає ще визначення інтерактивного навчання як певного різновиду активного, що має свої закономірності та особливості.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

За визначенням сучасних методистів, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної та активної взаємодії всіх учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колектив-  не, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Завдяки застосуванню прийомів інтерактивної методики, методів «мозкового штурму», «мікрофона», роботи в парах, малих групах тощо учні почуваються вільніше, поступово привчаються говорити, мислити, висловлювати свої думки. Використання елементів інтерактивної методики активізує пізнавальну активність учнів, вчить їх працювати з документами та іншими історичними джерелами., знімає можливі психологічні бар’єри між вчителем і учнем, руйнує стереотипи, що складаються в класі щодо кожного учня, а також є гарною нагодою для кожного проявити свої здібності, попрацювати в групі, незалежно від особистих стосунків.   

Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширеними в педагогіці та практиці української школи в 1920- ті рр.

Ініціаторами поширення інтерактивного навчання у незалежній Україні виступали викладачі, вчені і методисти, пов’язані з вивченням і викладанням суспільних дисциплін, де традиційні методи навчання не можуть забезпечити реалізацію сучасних завдань освіти. Звичайно, це не означає, що потрібно використовувати тільки інткрактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик і технологій.  

Підводячи підсумки, слід сказати, що всі інноваційні підходи, в тому числі інтерактивні, сприяли лише вдосконаленню так званої традиційної системи навчання. Практика розвитку освіти довела, що універсальної системи навчання немає і не може бути. Кожен з підходів до навчання історії здатен вирішувати лише певні конкретні задачі та формувати той чи інший елемент змісту історичної освіти.   

 

Список літератури з теми

1.     Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок та інтерактивні технології навчання. – К.: 2003.

2.  Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: монографія.- Запоріжжя: Просвіта, 2004.

3.     Засядьвовк Р. Використання інтерактивних форм навчання на уроках історії рідного краю. – ж-л «Історія в школі», № 5, 2006.

4.  Пометун О.,Фрейман Г. Методика навчання в школі. –К.: Генеза, 2005.

5.     Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник. –К.: А.П.Н. 2002.

6.  Барановська О. Дидактичні умови реалізації інтерактивних форм організації навчання у профільній школі. – ж-л «Історія в школі», № 3, 2007.

7.     Гупан Н., Фрейман Г. Сучасні підходи до викладання історії України в загальноосвітній школі. – ж-л «Історія в школі», № 6, 2007.

8. Лоха Л. Нові підходи до вивчення історії ХХ ст. – г- та «Історія України», №4, 2004.

9.    Галегова О., Черкаська Л. Традиції та інновації у навчанні історії у сучасній школі. – г- та «Історія України», №21-22, 2003.

10.  Коляда І. Урок- суд як вид інноваційних навчальних занять. – г- та «Історія України», №33-34, 2004.

11. Нестеренко Т., Богданова О. Методика групового інтерактивного навчання на уроках історії і правознавства. – г- та «Історія України», №13, 2003.

12. Осадчук Р. Інноваційні підходи до розвитку комунікативної   компетентності учнів. – ж-л «Історія в школі», №9, 2005.

13. Іванов В. Використання активних форм і методів викладання на уроках історії. –ж –л «Історія в школі», №9, 2005.

        14.  Приходько А. Інтерактивне навчання на уроці історії на прикладі теми                  «Культура Київської Русі (ІХ – ХІІІ ст.)», 7 кл. – ж -л «Історія в школі», 

            № 7-8, 2005.

15. Скомороха О. Інтерактивне навчання на уроці історії у 10 кл. на прикладі теми «Країни Сходу»(1918 – 1939 рр.)  –ж –л «Історія в школі», №9, 2005.

16.  Варшавська М. Методика використання елементів дискусії на інтерактивному уроці з історії. г- та «Історія України», №44, 2005.

17. Богачик Т. Традиції та інновації у викладанні суспільних дисциплін. г- та «Історія України», №44, 2005.

18. Комаров В. Наступність в системі методів навчання. ж-л «Історія в школі», № 4, 2003.

19. Комаров В. Традиції та інновації в сучасній історичній науці. ж-л «Історія в школі», №  9, 2003.

20.  Коляда І. Діалогічна лекція як технологія інтерактивного навчання при вивченні теми «Помаранчева революція осені 2004 р. в Україні». – ж-л «Історія в школі», № 3-4, 2005.

21. Коротчук К. Активні й інтерактивні технології навчання. – ж-л «Віхи століть», № 4, 2004.

22.  Пометун О. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять.-  ж-л «Віхи століть», № 4, 2004.