ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОФІЛЬНОМУ НАВЧАННІ

     Зміст роботи

1.     Особливості самостійної роботи учнів у профільному навчанні.

2.     Проблеми організації самостійної роботи учнів у профільному навчанні.

3.     Умови, які забезпечують  ефективність застосування самостійної роботи у профільному навчанні.

Використання самостійної роботи учнів на всіх ета­пах в умовах профільного навчання вимагає високого рівня освіти, що передбачає відповідність її суспіль­ним вимогам і світовим стандартам. У сучасних умо­вах реформування системи освіти пріоритетним стає творчий підхід учителя до вибору методів, прийомів, організаційних форм, технологій навчання. Саме тому особливої актуальності набуває проблема організації самостійної роботи учнів у профільному навчанні.

     Профільне навчання — це спосіб дифе­ренційованого навчання, який передбачає вра­хування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів відповідно до їхнього професійного са­мовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації на­вчання.

  Мета профільного навчання — забезпечен­ня профільного навчання — забезпечен­ня можливостей для рівного до­ступу учнівської молоді до здо­буття загально­освітньої, профі­льної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, зда­тної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільст­ва.

      Основними завданнями профільного на­вчання у самостійній праці є:

1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

2) забезпечення умов для життєвого і профес­ійного самовизначення учнів, фор-мування готов­ності до свідомого вибору й оволодіння майбут­ньою професією;

3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофільному рівні, спрямуван­ня підлітків щодо майбутньої професійної діяльності;

4) забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

         Профільне навчання у самостійній роботі грунтується на таких принципах: розподіл уч­нів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами; викорис­тання відповід­них освітніх програм, техно­логій навчання і навчально-ме­тодичного за­безпечення; врахування на­ступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою); конструювання змі­сту і форм організації профільного навчання; виявлення здібностей учнів для їх обгрунтова­ної орієнтації стосовно профілю навчання.

     Вибір профілю навчання відповідає соціа­льно-диференційованим видам діяльності, що зумовлені суспільним розподілом праці, і міс­тить знання про природу, людину, суспільство, культуру, науку та виробництво.

      Профіль у навчальному процесі визначаєть­ся як добором предметів, так і їх змістом. За­своєння змісту освіти в профільному навчанні забезпечує, по-перше, загальноосвітню підго­товку учнів; по-друге, — спеціалізовану погли­блену підготовку до майбутньої професійної ді­яльності.

    На констатуючому етапі теоретико-експериментального дослідження  встановлено, що якість навчання значною мірою залежить від уміння учнів працювати з підручником, від сформованості у них відповідних умінь і навичок

(О.Я.Боданська). Тому виникла потреба дослі­дити самостійну роботу з позиції оптимізації процесу навчання (Ю.К.Бабанський). Оптима­льною є система роботи учнів з підручником, за якої досягається її ефективність при затра­ті часу, визначеною школою (кожний працює в індивідуальному і груповому темпі, без пере­вантаження). Ефективність вимірюється якістю знань і розвитком учнів.

     Ученими-методистами проведено роботу щодо вдосконалення діючих програм і підруч­ників. Змінилася їх структура і зміст. Але для забезпечення високої ефективності роботи учнів в умовах профілю потрібна система за­ходів, одним з яких є правильно організована самостійна робота, вибір відповідних методів і прийомів, використання всіх їх можливостей.

       Проведений аналіз причин неуспішно­сті учнів показав, що половина з них не встигає, бо погано володіє прийомами само­стійної роботи. Щоб установити рівень воло­діння, було проведено анкетування. Учні 10-11 класів, які встигають, відповідали на анкету, яка містила групу запитань: про мотиви навчання, прийоми роботи з підручником у ході само­стійної праці, якість виконання завдань, чи во­лодіють вони прийомами самостійної роботи, які прийоми самостійної роботи вони знають. Це дало змогу розглянути питання про роботу учнів з підручником у тісному зв’язку з моти­ваційним і змістовим факторами.

      Між іншим, більшість учителів вважає, що учні володіють названими прийо-мами роботи і за­стосовують їх як у класі, так і під час виконан­ня домашніх завдань.

         Прийоми робо­ти з підручником не формуються стихійно. Отже, потрібна спеціальна, цілеспрямована самостійна діяльність з формування в учнів уміння вчитися взагалі і працювати з підруч­ником зокрема.

        Які ж прийоми самостійної роботи учнів з підручником школярі застосовують найчастіше? Це читання (60%), читання і переказ тексту (40%). Цілком зрозуміло, що від цих найважли­віших умінь великою мірою залежить сформованість усіх інших прийомів праці з підручни­ком. В осмисленні й розумінні тексту виключ­на роль належить виділенню найважливішого. Цим прийомом користується більша частина учнів. Завдання на виділення основного в тек­сті підручника з історії виконало правильно і повно 33% учнів 11-го класу, більш як третина учнів 10-го класу. Ці факти дають змогу зро­бити другий висновок: рівень застосування ви­являється дещо вищий, ніж рівень осмислення, але кореляція між ними досить тісна.

       Іншими прийомами самостійний роботи учні користуються не досить часто. Серед них є необхідний прийом мисленнєвої діяльності — порівняння й узагаль­нення (висновки), доведення, відповіді на запи­тання, складання плану. Без цих умінь немож­ливе ефективне осмислення, розуміння і за­пам'ятовування текстів. У профільному навчанні використовують інноваційні методи і прийоми. Роботу над текстом слід спрямовувати не лише на узагальнення певного засобу чи прийому, а й на проникнення через його аналіз у змісті твору. Метод проектів — це курс на майбутню професію учня. Проект зорієнтований на роз­виток в учнів умінь і навичок мислити, міркува­ти, знаходити шляхи вирішення проблем у са­мостійній роботі.

      У результаті констатувального експериме­нту визначено рівні сформованості самостій­ної роботи в 10-11 класах: високий, достатній, середній, низький.

І рівень — високий. Учні повинні вміти са­мостійно вичленовувати в об'єктах суттєві озна­ки, об'єднувати їх за цими ознаками, правильно і повно формулювати висновок.

II рівень — достатній.  Учні повинні вміти самостійно виділяти в об'єктах суттєві ознаки, об'єднувати об'єкти, але формулювати повний, правильний висновок з незначною допомогою учителя.

ІІІ рівень — середній. Учні за допомогою вчителя виділяють суттєві ознаки в об'єктах, од­нак відчувають труднощі у самостійному фор­мулюванні висновку, втім, як правило, приходять до неточного, частково правильного узагаль­нення.

ІУ рівень — низький. Учні, як правило, виді­ляють несуттєві або випадкові ознаки, допус­кають помилки у самостійному формулюванні висновку під час виконання завдань, прихо­дять до частково правильного узагальнення або змінюють його перерахуванням окремих ознак об'єктів.

    Отримані дані свідчать, що формування са­мостійної роботи у старшокласників має бути спеціально організованим, цілеспрямованим процесом, який здійснюється з урахуванням його психолого-педагогічних закономірностей. Шкільна практика навчання засвідчує, що са­мостійна робота учнів стимулює їх до сприй­няття самостійного узагальнення знань на різ­них етапах навчання залежно від їх ролі у на­вчальному профілі й обсягу узагальненого матеріалу: класного, позакласного і тематич­ного узагальнення. Однак, як показують анке­тування вчителів та спостереження за їхньою роботою на уроках суспільно-гуманітарного напряму, деякі з них мають недостатній рівень готовності до реалізації цього процесу. Зокрема, майже відсутнє розуміння психолого-дидактичних закономірностей етапів формуван­ня понять в логічній послідовності. Також спо­стерігається низький рівень володіння учите­лями добирати або самостійно моделювати методи, прийоми, засоби і форми організації самостійної роботи учнів у конкретних ситуа­ціях.

     Отже, специфічною особливістю самостій­ної роботи у профільному навчанні є узагаль­нення і систематизація, прогностичність та від­повідність логіці пізнавального процесу. Резуль­тат цього процесу — взаємопов'язані компо­ненти: пізнавальний пошук; проектний (профе­сійний); дослідницький; аналітико-синтетичний; рефлексивний.

     Особливості самостій­ної роботи в умовах профільного навчання ба­зуються на таких засадах: по-перше, це дида­ктичні вимоги, що пред'являються до організа­ції самостійної роботи та вибору учнями типу завдань відповідно до пізнавальних потреб віку. Згідно з розумовими операціями, які лежать в основі процесу узагальнення, з урахуванням психолого-дидактичних досліджень Ю.К.Бабанського, О.Н.Кабанової-Меллер, А.У.Раєва, О.О.Онищука та ін. була визначена типологія завдань і здійснена їх процесуальна характе­ристика.

1. Порівняння двох або декількох об'єктів:

     1) визначення ознак, аналіз зв'язків, відношень між об'єктами;

2) виділення суттєвих ознак схожості та відмінності об'єктів; 3) їхнє зістав­лення в залежності від мети порівняння; 4) ви­сновок про результати порівняння.

Самостійну роботу вчителя і учнів схематично можна представити так:

Етап	Зміст роботи учнів	Зміст роботи вчителя
Пошуковий	1. Визначення теми, мети, завдань самостійної роботи. 2.Формулювання гіпотези тощо	Допомагає визначити тему, пробле­му завдань самостійної роботи. Знайомить із змістом самостійного підходу і мотивує учнів. Допомагає у постановці цілі.
Проектний	1.Вибір джерел інформації. 2.Узгодження критеріїв оцінювання. 3.Визначення структури роботи. 4.Визначення терміну реалізації кож­ного етапу.	Пропонує ідеї, висловлює пропозиції щодо вибору інформації. Пояснює структуру самостійної робо­ти, критерії оцінювання. Узгоджує з учнем терміни звітування кожного етапу.
Дослідницький	1.Обробка інформації. 2.Виконання окремих завдань. З.Звіт про виконання.	Спостерігає, радить. Допомагає вирішити деякі питання. Спостерігає за вірністю самостійної роботи учнів.Оцінює якість звітів учнів.
Аналітико-синте­тичний	1.Формування  цілісної уяви про про­блему. 2.Обгрунтування  гіпотези. 3.Формулювання висновків. 4.Визначення готовності роботи	Допомагає в аналізі й синтезі інфор­мації. Допо- магає у формулюванні виснов­ків.Визначає го-товність за правильністю захи­сту самостійної роботи. Оцінює якість звітів учнів.
Презентаційний	1.Вибір форми  презентації. 2.Обгрунтування доцільності  і значу­щості самостійної роботи. 3.Захист роботи.	Слухає, задає запитання. Оцінює зусилля учнів, їх креативність, якість використаних джерел. Робить висновки про якість виконання і захисту роботи.
Рефлексивний	1.Усвідомлення рівня якості роботи. 2.Виникнення  нових проблем. 3.Вибір нової теми.	Допомагає учням усві-домити сильні і слабкі сторони роботи.Допо-магає вибрати нову тему само­стійної роботи.

2. Підбиття окремого об'єкта до загального (підправило, висновок).

     1) визначення в окре­мому об'єкті суттєвих ознак; 2) відтворення
правила, висновку згідно з встановленими сут­тєвими ознаками;

     3) співвідношення суттєвих ознак окремого до загального (з правилом, висновком); 4) встановлення відповідності да­ного окремого об'єкта вказаному правилу, ви­сновку.

3. Виділення головного в одному або декі­лькох об'єктах:

     1) аналіз об'єктів; 2)диференціація суттєвих і несуттєвих ознак;

     4) форму­лювання висновку.

4. Групування об'єктів за суттєвими озна­ками:

     1) аналіз об'єктів; 2) виявлення суттєвих ознак кожного з об'єктів за суттєвими ознака­ми.

5. Визначення групувань даних об'єктів:

    1)аналіз ознак даних груп об'єктів;  2) виявлення основних ознак, за якими об'єкти поєднані в групи; 3) встановлення їх групувань.

6. Розпізнавання об'єктів за окремими сут­тєвими ознаками: 1) аналіз даних (одного або декількох) суттєвих ознак; 2) відтворення знань про об'єкти, яким властиві ці ознаки; 3) вста­новлення зв'язків з іншими ознаками перед­бачуваного об'єкта; 4) розпізнавання об'єкта за даними і відтвореними ознаками та їхніх зв'язків.

      На основі теоретичного аналізу особливос­тей самостійної роботи та проблеми профіль­ного навчання створено організацію са­мостійної праці учнів і запропоновано систе­му завдань. Дидактичною моделлю передба­чено трансформування ролі як учителя, так і учня з огляду на їх постійну співпрацю та спів­робітництво. Запропоновані завдання та діяльнісний підхід (за В.В.Давидовим С.Л.Рубінштейном) і самостійний підхід до на­вчального процесу.

      У ході побудови навчального процесу ви­значено якісні показники (характеристики) та особливості організації самостійної роботи у профільному навчанні; комплекс показників і рівень сформованості самостійної роботи; ви­значено сукупність педагогічних умов ефекти­вності застосування методів у самостійній ро­боті. Концептуальною є ідея багатоаспектності самостійної роботи і особливості її розвитку засобами індивідуалізації у створених, певним чином, дидактичних умов. Однією з найважли­віших умов ефективності використання само­стійної роботи є розвиток інтересу до навчан­ня, під яким розуміють форму прояву пізнава­льної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети роботи і тим самим сприяє її організації на навчальний про­філь.

      

         Отже, профільне навчання спрямоване на на­буття старшокласниками навичок самостійної на­уково-практичної, дослідницько-пошукової діяль­ності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних якостей, прагнення до само­розвитку та самоосвіти.

     Таким чином, встановлено, що головною особ­ливістю самостійної роботи учнів профільного навчання є остаточне профільне самовизначення, прагнення до самостійного освітнього руху, що відтворює їх життєві перспективи та надає можливість стверджувати та реалізовувати освітні про­екти.

До проблеми організації самостійної роботи учнів у профільному навчанні

        Використання самостійної роботи учнів на всіх етапах навчання в умовах профілю, згідно з вихідни­ми положеннями «Концепції профільного навчання в старшій школі» (2003 р.)*, вимагає високого рівня освіти, що передбачає відповідність її суспільним ви­могам та світовим сіандартам. У сучасних умовах пріоритетним стає творчий підхід учителя у виборі методичних прийомів, засобів, технологій.

      М.А.Данилова, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, Т.І. Шамової та інших учених встановлено, що самостійна робота є засобом підвищення усвідомленості і дієвості вивчено­го, результатом ефективної організації навчаль­ного процесу, невід'ємною частиною і показ­ником розумового розвитку.

     Особливе зна­чення в організації самостійної роботи має узагальнення знань як важливий дидактичний при­йом. У філософсь­ких і психолого-педагогічних дослід­женнях узагальнення і систематизація розгля­дається як процес, який визначає якісний рівень самостійної роботи. Зокрема, Л.С.Виготський підкреслював, що навчання, формуючи узагаль­нення і систематизацію у школярів, яке пере­ходить на більш високий рівень, розвиває всю систему свідомості. Він вважав, що у цьому випадку «один крок у навчанні може визнача­ти сто кроків у розвитку» [1].

     У психолого-дидактичних дослідженнях (В.В.Давидов, В.А.Караева, В.П.Максименко, Б.П.Єсипов, В.О.Онищук, М.Н.Шардаков та ін.) уза­гальнення і систематизації знань у навчанні з метою удосконалення профільного навчання у напрямку активізації розумової діяльності, підви­щення наукового рівня знань старшокласників, їх теоретичного мислення. Питання організації самостійної роботи учнів на етапі уза­гальнення і систе­матизації знайшли часткове відобра­ження у працях, присвячених на­вчанню в середніх і старших класах (В.П.Максименко, В.О.Онищук, Т.І.Шамова та ін). У працях М.І.Микитинської , О.Я.Савченко, С.Е.Трубачевої розглядаються різні сто­рони організації самостійної роботи учнів на етапі засвоєння нових знань.

        Практика навчання показує, що старшоклас­никам цілком доступна самостійна робота, яка стимулює їх до сприйняття понятійного апара­ту, розвиває мовне, літературне, історичне мис­лення та уяву, прищеплює навички роботи з додатковою літературою.

        Однією з найважливіших умов ефективності використання самостійної роботи є розвиток інтересу до навчання, під яким розуміють фор­му прояву пізнавальної потреби, що забезпе­чує спрямованість особистості та усвідомлен­ня мети роботи і тим самим сприяє її орієн­тації на навчальний профіль.

       Досвід роботи вчителів доводить, що інте­рес стимулює волю й увагу, допомагає легко­му й міцному запам'ятовуванню. Тому однією з найважливіших проблем викладання є пи­тання про те, як викликати у школярів пізна­вальний інтерес і як досягти його постійного розвитку. Як свідчать статистичні дані, найбільш привабливими для старшокласників є профілі суспільно-гуманітарного напрямку. Отже, акту­альним для вчителів суспільно-гуманітарного профілю є вихід на нові методичні орієнтири викладання предметів у профільному навчанні.

      Це може бути: робота з різноманітними дже­релами інформації, а також зміст, методи, прийо­ми, застосування самостійної роботи у груповій формі тощо.   

Зупинимось детальніше на перевагах само­стійної роботи у профільному

навчанні.

         Передусім зазначимо: з приводу питання про те, що слід розуміти під самостійною роботою, було багато суперечок, Деякі автори вважа­ють самостійною роботою навіть усні відповіді учнів на запитання вчителя. Проте, відповіді учнів на запитання вчителя — це, безумовно, не са­мостійна робота, хоча в них учні зазвичай ви­являють самостійність. Але не слід ототожнювати самостійну роботу і самостійність. Са­мостійність — якість особистості, самостійна робота — метод навчальної роботи.

      Між самостійністю і самостійною роботою існує тісний зв'язок. Самостійна робота є, з одного боку, вираженням вже досягнутої са­мостійності, з іншого — засобом подальшого розвитку самостійності.

      Деякі ж автори вважають самостійною ро­ботою таку роботу, в яку учень вносить щось своє, особисте, індивідуальне. Якщо школяр виконує роботу за зразком, наданим учителем, то таку діяльність не потрібно ототожнювати з самостійною роботою. Не слід погоджуватися як з одним, так і з іншим визна­ченням самостійної роботи. Одне визначення розширює це визначення, інше звужує його. Найбільш вдалим слід визнати поняття са­мостійної роботи, дане Б.П.Єсиповим, В.О.Онищуком, а саме:

самостійна робота учнів, яка включається у процес навчання, — це така робота, що вико­нується школярами за завданням учителя, під його керівництвом, у спеціально відведений час у класі або вдома; при цьому учні свідомо праг­нуть досягти поставлену у завданні мету. Пра­цюючи самостійно, учні поєднують мислення з виконанням певних дій.

     Самостійна навчальна робота є процесом взаємодії суб'єкта з об'єктом. Як підкреслю­ють психологи (Забогін В.В., Матюшкін О.М., Пономарьов О.Я. та ін.), ця взаємодія може бу­дуватися тоді, коли є мислительне завдання, що вимагає як застосування знань відповід­ним способом, так і визначення нових шляхів і способів їх засвоєння.

     Як показали дослідження, правильно орга­нізована учителем самостійна робота учнів складається з трьох етапів.

 Етапи самостійної роботи учнів

     І. Підготовчий, орієнтувальний.

1)Формулювання мети роботи, пов'язаної з метою виконання завдань;

2) учень,    вислухавши завдання, розглядає карту, схему, читає або перечитує завдання, зміст тексту тощо;

3) учень здійснює аналіз завдання,  тобто осмислює його, виділяє в ньому основ­ не,  що треба знати і вміти, складає план виконання зав­дання.

ІІ.  Виконавчий.

1) Вибір критеріїв якості виконання завдань;

2) обробка       здобутої інформації відповідно до виб­раних критеріїв;

3) виявлення досягнень (відповідно до поставленої мети) і відхилень від наміче­ного рівня.

ІІІ. Перевірочний.

1)    Учень, виконавши зав­дання, сам, з власної ініціа­тиви, перевіряє свою роботу й здійснює  самоконтроль і самооцінку;

2)    формулювання вис­новків;

 3) інструкція щодо шля­хів вдосконалення знань, на­вичок і умінь, ліквідація про­галин

7

 у самостійній роботі;

4) фіксація    вчителем власних методичних знахідок або помилок, здійснених на основі попередніх етапів, для підвищення  фахової  май­стерності.

     Таким чином, організовуючи самостійну ро­боту учнів, учитель має визначити навчальне завданням і передбачити характер пізнаваль­ної діяльності.

      Репродуктивна самостійна діяльність є орієнтувальною і виконавчою, вона пов'язана го­ловним чином з репродуктивним мисленням і має характер тренувальних завдань.

       У процесі репродуктивних самостійних робіт відбувається накопичення учня­ми потрібних історичних фактів, способів діяльності, формування навичок і вмінь, їх закріплення і вдосконалення.   Виконавча діяльність є обов'язковим сходинкою до складнішої діяльності творчої.

        Перехідним видом від виконавчої роботи до творчої само­стійної роботи є завдання, що передбачають елементарні комбінації з навчальним мате­ріалом, способами або прийо­мами діяльності.

       Самостійні роботи продук­тивного характеру пов'язані з комбінуванням навичок і вмінь, набутих під час попередньої репродуктивної діяльності. На­приклад, це може бути виконан­ня робіт (зокрема, написати історичний твір на задану тему, встановити найдоцільніший шлях виконання завдань нового типу, скласти таблицю, схему, провести дослідження з додержанням певних умов тощо). В цьому випадку учні оволодіва­ють новими знаннями і прийомами навчаль­ної діяльності або прийомами застосування ра­ніше набутих знань.

      Отже, самостійна робота є засобом органі­зації і виконання учнями певної діяльності відповідно до поставленої мети за завданням. Виконання завдань без безпосередньої допо­моги вчителя не означає відсутності його ке­рівної ролі. Під час організації самостійної ро­боти учнів у профільному навчанні роль вчите­ля не тільки не знижується, а, навпаки, підви­щується.

З поняттям самостійної роботи тісно пов'я­зане поняття пізнавальної активності учнів. В учнів навчально-пізнавальна активність вияв­ляється в енергійній, інтенсивній діяльності, спрямованій на засвоєння, систематизацію і творче застосування навичок і вмінь.

          На думку Л.П.Арістової, активність пізнання школяра, виявляючись у перетворювальній діяльності, передбачає перетворювальне став­лення суб'єкта до навколишніх явищ, предметів і певні зміни в свідомості учнів .

      Рівень активності (як перетворювальної діяльності) залежить від характеру діяльності, а також від запасу в учнів образів, понять, ступе­ня актуалізації їх і змісту навчального об'єкта. Активізація навчального процесу стосується  пізнавальної діяльності учнів на різних етапах уроків — під час засвоєння нових відомостей   і способів дії, формування на­вичок та вмінь і комплексно­го застосування їх у стандар­тних і змінених умовах.

     Інтенсифікація навчально­го процесу передбачає по­єднання репродуктивного і продуктивного мислення, з тим, щоб діяльність, пов'язана з репродуктивним мисленням, створювала основу для творчої діяльності.

Умови, які забезпечують ефективність застосування самостійної роботи учнів у профільному навчанні

    Самостійна робота за завданням, може ефективно здійснюватися тільки тоді, коли учень ясно усвідомлює мету робо­ти й у нього є прагнення досягати цієї мети. Тобто, успіх самостійної роботи учнів обумо­влюється цілеспрямова-ністю школярів:

            Доцільно, щоб завдання, які пропонуються учням для самостійного ви-конання, були по­сильні для них і надавалися у відповідній системі. Основою цієї системи має бути поступове зрос­тання самостійності учнів, що здійсню-ється шляхом ускладнення як матеріалу, так і мисленнєвих завдань, а також шляхом зміни ролі і керівництва вчителя.

      У зв'язку з вказаними умовами ефективності самостійної роботи ве­лике значення набуває інструктаж, який прово­диться вчителем перед початком самостійної роботи в усній або пись­мовій формі. У ході  ін­структажу пояснюється мета і особливості само­стійної роботи, даються завдання для неї і в за­лежності від того наскі­льки учень володіє необхідними вміннями і навич­ками, вказується або не вказується спосіб виконан­ня завдання.

     Самостійна робота тоді досягає ефективності, коли школярі усвідомлюють як кінцеві результати своїх досягнень, так і ті помилки, що були допущені ними у ході роботи. Велику роль у цьому відіграє аналіз вчителем роботи учнів. Ця робота впливає на ефективність навчання, якщо вчитель формує ді­яльність учня, направлену на самоконтроль резуль­татів своєї навчальної діяльності.

       Схарактеризуємо конкретні методи викладання навчального матеріалу вчителем: бесіду, дискусію, диспут, самостійну роботу учнів. Розглядаючи кож­ний метод, слід розкрити його як з зовнішнього боку (його форми), так і з внутрішнього (його психологі­чної і логічної сутності), тобто схарактеризувати пі­знавальну діяльність учнів, яку вони виявляють, коли вчитель викладає матеріал, пропонуються запитан­ня, завдання для самостійного виконання.

       Для кожного методу характерна своя особлива взаємодія вчителя і учня, яка направлена на оволо­діння знаннями, вміннями і навичками. Ця взаємо­дія пов'язана з розвитком і формуванням особис­тості учня.

      Для кожного методу характерна своя психологі­чна і логічна структура.Удо  сконалення даних, ви­триманих педагогічною практикою методів, йде шля-хом розвитку пізнава­льної самостійності учнів, шляхом активізації проце­су навчання.

     Теорія і практика на­вчання показує, що вибір методу навчальної робо­ти залежить від декількох факторів. Найбільш ваго­мими вважаються такі:

1. Відповідність методів принципам і завданням навчання.

2. Відповідність цілям і завданням навчання.

3. Відповідність змісту певної теми.

4.Відповідність навчальним можливостям шко­лярів: віковим (фізичним, психічним); рівню підго­товленості (навченості), вихованості і розвитку; особ­ливостям класного колективу.

5. Відповідність наявним умовам і відведеному для навчання часу.

6. Відповідність можливостям самих учителів, що визначаються попереднім досвідом, рівнем забезпе­чення і практичної підготовленості.

       Що ж стосується ефективності застосування саме самостійної роботи в

умовах профільного на­вчання, то тут, крім названих факторів , потрібно вра­ховувати критерії, зокрема такі, як рівень складнос­ті змісту навчальною матері-алу, рівень пізнавальної самостійності учнів, а також достатню кількість на­вча-льною часу, що потрібний для самостійного ви­вчення учнями нового матеріалу.

     Під час відбору змісту навчальною матеріалу важливо знати і враховувати рівень узагальнення учнями знань, умінь і навичок з предмета; співвід­ношення у матеріалі, що вивчається, вже узагальне­них з новими факторами та поняттями, співвідно­шення «готових» знань і самостійних «відкриттів» школярів.

Так, навчальний матеріал є більш доступним якщо, по-перше, його зміст спи-рається на факти і поняття, більшість яких уже відомі учням, а подаль­ший аналіз їх функціонувальних зв'язків розши­рює знання і допомагає формулювати нові висно­вки.

       По-друге, якщо значна частина фактів і понять викладених у тексті, логічно пов'язані між собою в одну або кілька інформаційно-смислових груп і ста­новлять інформаційне ядро.

        По-третє, якщо для самостійної роботи пропо­нується тема, яка визначається за аналогією з по­передньою. Крім того, учні також мають оволодіти схемою ана-лізу змісту навчальною матеріалу та вміннями і навичками самостійної роботи.

      Основними критеріями сформованості вмінь самостійної роботи учнів мож-на вважати наступні: 1) планування самостійної роботи; розроблення операцій-ної моделі діяльності під час виконання завдань, передбачення проміжного і кін-цевого кон­тролю за своєю діяльністю; 2) виконавська робо­та: актуалізація вже ві-домих знань і умінь, система­тизація матеріалу за критеріями подібності, розробле­ння схеми аргументованого доведення; 3) логі­чний аналіз навчального матеріалу: виділення го­ловних положень, їх формулювання, конкретизація, си­стематизація змісту навколо цих положень.

     Учень діє самостійно, коли він повинен і може використати певне завдання. Однак, завдання бу­вають різної складності. Одні з них передбачають репродукти-вну діяльність, інші - продуктивну. Одні ведуть до відтворення особистих знань, ін-ші - спря­мовані на розв'язання проблеми, зокрема застосу­вання знань у новій ситу-ації, сприйняття нових, не­відомих учню до цього часу способів дій та інфор­мації. Ми враховуємо той факт, що одне і те ж за­вдання може бути проблемним для не підготовле­ного учня й непродуктивним для учня з високим рі­внем підготовленості до самостійної роботи. Від­повідно, самостійність, що проявляється учнем під час виконання завдань різної складності буде мати різний рівень. Для визначення рівня самостійності учнів у ході самостійної роботи можна використо­вувати чотири рівні:

I рівень самостійності—самостійне виконання зав­дань продуктивного характеру;

II рівень — самостійне виконання завдань репро­дуктивного характеру;

ІІІ рівень — виконання завдань репродуктивного характеру після отримання певної допомоги;

ІV рівень—учні припускаються помилок під час самостійного виконання завдань.

     Передбачається, що запропоновані підходи до самостійної роботи учнів в умо-вах профільного на­вчання будуть сприяти підвищенню самостійної діяльності і як наслідок — підвищенню рівня знань, навичок і вмінь учнів. Тому критеріями, що також свідчать про зміни у розвитку пізнавальної само­стійності, можуть бути: обсяг знань, системність знань, усвідомленість знань учнів.  

 Обсяг знань: низький рівень — знання розріз­нені; середній рівень—

спостерігається неповне уза­гальнення і систематизація знань (узагальнені і си­стематизовані тільки деякі закономірності і фак­тичний матеріал); достатній рівень — узагальнення і систематизація програми курсу мають розрізне­ний характер; високий рівень — узагальнення і си­стематизація програми курсу —учні співвідносять теоретичні узагальнення з різноманітністю конкре­тної дійсності.

    Системність знань: низький рівень — знання мають розрізнений характер, безсистемні; серед­ній рівень — знання систематизовані тільки за окре­мими темами, найбільш привабливих для учнів; достатній рівень — учні переводять виконання за­вдань у загальний план; високий рівень — обсяг знань носить системний характер — учні перено­сять узагальнені принципи доведення на виконан­ня аналогічних, але складніших, мисленнєвих за­вдань.

    Усвідомленість: низький рівень— усвідомлен­ня узагальнених окремих закономір-ностей, більш до­ступних для учнів; середній рівень — усвідомлене узагальнення окремих тем, більш доступних і при­вабливих для учнів; достатній рівень — учні вбача­ють в окремому частковому об'єкті, поки що невідо­му їм, закономірності, ха-рактерні для до конкретних об'єктів; високий рівень — знання всього курсу усвідо­відомлені й узагальнені.

     Уміння організаційної роботи: низький рівень - учні в роботі керуються загальними і окремими завданнями, визначеними вчителями, робота здій­снюється під керівництвом учителя; середній рівень учні керуються в роботі загальними завдання­ми вчителя, проте частково їх конкретизують, робо­та виконується під опосередкованим керівництвом вчителя; достатній рівень — учні самостійно виді­ляють в об'єктах ознаки, об'єднують їх, формулюють повний, правильний висновок з незначною допомо­гою учителя; високий рівень - учні конкретизують завдання, визначають раціональну послідовність ро­боти і самостійно її виконують, правильно і повно формулюють висновки.

     Таким чином, спостереження за діяльністю учнів і вчителя у ході навчальних занять, що проводяться за запропонованою методикою, дозволить зроби­ти висновок: на уроці самостійна робота буде ефе­ктивною за умови правильного керівництва нею з боку вчителя, коли він систематично навчатиме уч­нів працювати самостійно, коли для учнів будуть зрозумілі мета, завдання, шляхи і способи виконання цієї роботи.

         Активність школяра немож­ливо розглядати відокремле­но від проблеми само­стійності як важливої якості особистості. Самостійність може і повинна супроводжу­вати процес активізації.

      Самостійність учня виявляється в організації діяльності, оволодінні знан-нями, у застосуванні знань. Основним проявом самостійності учня є вміння бачити суть поставленого перед ним завдання, виділити основне в ньому, вміння са­мостійно його виконати. Самостійність як риса особистості харак-теризується і вмінням оріє­нтуватися, критично оцінювати поставлене зав­дання, висловлювати свою думку щодо нього незалежно від думки інших.

        Особливості самостійної роботи у про­фільному навчанні важко переоцінити. Само­стійна робота сприяє формуванню само­стійності як якості особистості, допомагає ре­алізації принципу індивідуального підходу і доз­воляє диференціювати навчальні завдання і тим самим сприяти досягненню дійсно усві­домленим і міцним оволодінням знань.

Завдяки самостійній роботі, учні розвивають пізнавальні здібності, набувають і вдосконалю­ють ті навички і вміння, без яких неможливе оволодіння знаннями як у профільному навчанні так і в житті.                                           

Зміст роботи

1.     Особливості самостійної роботи учнів у профільному навчанні.

2.     Проблеми організації самостійної роботи учнів у профільному навчанні.

3.     Умови, які забезпечують  ефективність застосування самостійної роботи у профільному навчанні.