Великоомелянський НВК « школа- гімназія»

В и х о в н а    г о д и н а

Наші символи наші святині

Наші  символи -  наші святині

( позакласний захід)

Мета. Разом з учнями провести екскурсію в минулі роки і століття, щоб ознайомити молодь з історією державних національних символів та прищепити їм інтерес і повагу до минулого нашого народу.

Обладнання:

           національна символіка: герб, прапор, гімн;

           виставка літератури з даної проблематики.

Ведуча: Шановні гості ! Пропонуємо вашій увазі усний журнал « Наші символи – наші святині».

                … Свою Україні любіть,

                     Любіть її во врем’я люте,

                     В останню тяжкую минуту

                    За неї Господа моліть.

                                             ( Т.Г.Шевченко)

Звучить пісня « Боже, вислухай благання»

Вірш «Бачу тебе, Україно»

                   Дивлюсь у віки, крізь віхи історії,

                  В глибокі степи, на Славутич-ріку-

                  Шукаю тебе на блакитному обрії

                  В ряснім вишитті й золотому вінку.

                 Лечу до твого, Україно, народження, -

                Долаючи мряку густу й снігопад,

                 І бачу зорі над дніпровські сходження,

                 І сяйво її на вершинах Карпат.

                                                  (Г.Петрук-Попик)

Перша сторінка

Ведучий: Перша сторінка нашого журналу присвячена події,  яка схвилювала весь світ - це проголошення незалежності України.

Вірш "Київ"

             Чому це весняним світлом

             Людям осяяло лиця?

             Зацвіла синьо-жовтим цвітом

            України древня столиця.

            Довго була в нарузі

            Історія наша багата.

           Шикуймося в лави, друзі!

           Сестро, стань ближче до брата!

          Будемо разом радіти,

          Що дочекалися свята.

          Візьміться за руки, діти,

         Будемо пісню співати.

         Пісню слави полеглим,

        Живим - відродження пісню,

          Хоч і було нам нелегко,

          Та ми народились не пізно.

          Була велика руїна,

          Було страждань безкрає,

         Але - не вмерла Україна,

         Душа наша не вмирає!

                                     (І. Гордасевич)

Ведучий (зачитує): Акт проголошення незалежності України.  Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною, у  зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,  продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки уро­чисто проголошує незалежність України та створення самостійної Україн­ської держави - України. Територія України є неподільною і недоторканою.  Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

                                                                                                    24 серпня 1991 року

                                                                                                    Верховна Рада України

Ведуча (зачитує): Постанова Верховної Ради УРСР "Про проголошен­ня незалежності України".

        Верховна Рада УРСР постановляє: проголосити 24 серпня 1991 р. Укра­їну незалежною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.

      1 грудня 1991 р. провести республіканський референдум на підтвер­дження Акту проголошення незалежності.

                                                                                              м. Київ

                                                                                        24 серпня 1991 року

                                                                                        Голова Верховної Ради УРСР

                                                                                        Л.Кравчук

Ведучий: Здійснилася віковічна мрія українського народу, який сказав тверде і остаточне "так" - 1 грудня 1991 р. Результати референдуму засвід­чили єдність всіх наших помислів і прагнень, Україна стала вільною! Слава ж нашій Україні - вільній, воскресаючій, соборній!

Вірш "Яка краса: відродження країни"

               Яка краса : відродження країни!

               Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.

              Мовчали десь святі під попелом руїни,

            І журно дзвін старий по мертвому гудів.

            Коли відкільсь взялася міць шалена,

            Як буря все живе схопила, пройняла,-

            І ось, дивись,-  в руках знамена

            І гімн побід співа невільна строна.

Друга сторінка

Ведучий: Друга сторінка журналу присвячується нашій святині - Укра­їнському державному прапору.

Вірш "Блакитно-жовтий прапор "

             Здійнявся вперше він над Галицько-Волинським

             Князівством, що відтак об'єднує під ним

            Ще й землю Київську наперекір дрібним

            Сваркам і всупереч загарбникам чужинським,

            Із воєводою Дмитром, як побратим,

            Боровся мужньо він над орденом Добжинським

            Під стягом переміг небесно-степовим.

           У синім кольорі була ознака миру,

           А в жовтому народ плекав велику віру.

    Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освя­чували образом животворного Христа. Значення стягів, як святині, зростає - жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій.

      Історичні джерела донесли до нас досить скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. У 1910 р. синій і жовтий кольори назвали держав­ними кольорами Давньої Русі, спадкоємницею якої була передусім Україна.

     Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів. Згідно з нею, слово "хохол", яким дехто зневажливо нази­ває українців, - монгольського походження: "хох" - означає синій, голубий, небесний, "улу" - жовтий. Кінцева голосна редукується - маємо теперішнє звучання - "хохол".

     Для нашої, залитої світлом, країни, жовтий і синій кольори є і були найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спершу в синє, а з затилля - в жовте. Ці кольори давали народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтій і лазуровій окрасці: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки із жовтим очеретом і рудими скелями. Символами України є синє небо - символ миру та пшени­чне поле - символ достатку.

... "Бій одлунав. Жовто-сині знамена

      Затріпотіли на станції знов..."

     Кожен, безперечно, пам'ятає ці слова з балади В.Сосюри. Адже саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існу­вання національного прапора своєї держави. Прапора, як нас вчили, ворожого, націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали проти радянської влади і народу петлюрівці й бандерівці.

     Зрештою, так багато з нас хто і вважав, глибоко не замислюючись над цим, аж поки навесні 1989 р. синьо-жовті знамена не замайоріли на площах міст і сіл спочатку Західної, а потім і Східної України. І тисячі тисяч людей поволі, поступово прозріли, довідавшись усю правду про цей прапор, що ніякий він не буржуазний чи вороже націоналістичний, а існує ще з часів Київської Русі; що під ним не один вік чесні сини і дочки народу нашого йшли здобувати волю і незалежність Україні.

        Досі не стерлося відчуття в ті дні, коли "стало можна". Ідеш вулицею, уздовж якої, а також на будинках тріпочуть на вітрі синьо-жовті прапори - аж душа завмирає від щастя і великої радості. А Верховна Рада більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним Прапором України. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святиню і стараймося ніколи і нічим не заплямовувати її.

Вірш "Живи, Україно"

Живи, Україно, живи для краси,

І сили, і слави, і волі.

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Довіку тебе не скують ланцюги

 І руки не скрутять ворожі,

Стоять твої рідні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні знамена в кривавих боях

                      Ніколи не вкрити ганьбою.

Звучить пісня "За Україну, за її волю"

Третя сторінка

Ведуча: Запрошуємо переглянути третю сторінку журналу, що присвячена золотому, непокірному тризубу.

Вірш "Тризуб"

Тризуб (як сокіл, що іде в піке),

Облюбував собі на лавах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

Лишав його зображення стрімке.

На печенігів, половців у шкурах

Цей герб наводив жах - було й таке!

І дерево життя змогло винке

Не вимерзнути в холодних кучугурах.

Сам Олександр здіймав Тризуб увись,

Як з півночі посунули колись

Навали шведів і тевтонів сила,

І коли схрестились грізно меч і спис,

А для наук йому розправив крила

Засновник Академії - Могила.

                                                                 (В.Ткаченко)

       Про походження, ідею і значення тризуба на Україні як державного герба, національного знаку і релігійного символу, писали більш як 50 авторів. Як державний герб тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою радою в Коростені. Як герб тризуб залишався і в часи Гетьманату, а далі - і за Директорії. Від часу об'єднання УНР і ЗУНР державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

        Михайло Грушевський вважав, що лише УНР - "єдина спадкоємниця Русі на визнання знаку тризуба". І ось, 19 лютого 1992 р. за пропозицією Президента України Л.М.Кравчука Сесія Верховної Ради затвердила малий герб України.

Вірш "Золотий непокірний тризуб"

Як птах золотий, в переливах

 На прапорі має, горить.

 Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря...

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять,

Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби.

Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний тризуб.

Четверта сторінка

Ведучий: Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре.

Та ми крикнем : "Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!"

      Так, ви не помилилися, наступна сторінка нашого журналу присвячена національному Гімну України.

      Пісня - душа народу, національні гімни - найвищий прояв його воле­любних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою дер­жаву, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його за­ступали патріотичні пісні, що не охоплювали долі всього народу, розмежо­вана кордонами австро-угорської та російської монархій.

    Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої

 землі стала поява вірша поета й етнографа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна".

       Жодному нашому творові української літератури не судилася така ве­лична і ... трагічна доля. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн пересліду­вали, вбивали, забороняли, та як не силкувались - не вбили. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

      Відроджується, воскресають національні традиції України: її символі­ка, патріотичні і духовні гімни, серед яких і "Ще не вмерла Україна". Тисячі і тисячі синів українського народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїч­ною смертю у повстанських загонах.

     З піснею-гімном пов'язані вікові поривання нашого народу до незале­жності, яка в наш час стала реальністю. Тому нова незалежна Україна обра­ла мелодію слова пісні "Ще не вмерла Україна" за свій Державний гімн. Пісні, яка понад століття одухотворювала національно-духовні поривання народу до своєї незалежності, кликала народ до святої Волі. І от, 15 січня І992 року Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію гімну України.

Ведучий (зачитує): Указ Президії Верховної Ради України про Держа­вний гімн України.

Президія Верховної Ради України постановляє:

1.    Затвердити музичну редакцію Державного гімну України, автором музики якої є М.М.Вербицький.

2. Запровадити повсюдне виконання Державного гімну України, затвердженого цим указом, з 16.01,1992 р.

3. Визнати таким, що втратив чинність Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 березня 1978 р, "Про державний гімн УРСР".

м. Київ

15 січня 1992р.

 Голова Верховної Ради України

Звучить гімн "Ще не вмерла Україна".

Вірш "В день Воскресення "

"Христос воскрес - воскресне й Україна" -

Ось заповіт, що йде од роду в рід,

На нього жде століттями країна,

І ним живе і кріпиться народ.

Христос воскрес перед європейським людом,

Хоч був умер, прибитий, погребем.

Але народ не воскресає чудом,

А працею і силою рамен.

Не вірте ви, що, мов роса на сонці,

Погинуть так всі наші вороги,

Що заживем у рідній сторонці,

А коло нас приятелі, други!

А хоч би й так, а хоч би й ми воскресли

Не працею, а чудом, як Христос,

То за часом нас знову би понесли

На кладбище, на місце смут і сльоз.

А хоч би й так, а хоч би й воріженьки,  

Як та роса, погинули зовсім,

То прийде ніч і впаде потихенько

Нова роса, і виїсть очі всім.

                                                ( Р. Купчинський)

Звучить пісня "Ой у лузі червона калина похилилася"

Коли співають, - пісня ще жива.

Співуче серце грати розрива.

Не вб'ють громи зловісні

Життя провічну пісню.

Громи не вб'ють!

Співайте, люди, нелюдам на зло,

Співайте хором, щоб так не було!

Хай спів стрясає груди.

Співайте хором, люди!

Список використаних та рекомендованих літературних джерел:

1. Болсуновський К. Родовий знак Рюриковичів, великих князів Київсь­-
ких. -К., 1991.

2. Грушевський М.С. Історія України. - К.: Либідь, 1992.

3. Історія України: У 3-х т. / Дорошенко Д.І. - К.: Глобус, 1991. -Т.1.

4. Національна символіка // Пам'ятки України. - 1991.

5. Українознавство: Посібник. - Київ, 1994,.

..............................................................................................................................................

« НЕЗВИЧАЙНА ПОДОРОЖ ЧЕРЕЗ ДНІПРОВСЬКІ ПОРОГИ НА СІЧ »

                                                             

(Конкурс-подорож)

         Вечір відбувається в актовому залі школи. В центрі сцени - емблема вечора. На лівому порталі сцени -  схематичне зображення частини карти (за Бопланом) із зображенням Дніпровських порогів.

      На правому - плакат із написом "Ось вона - Січ. Ось те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну." М.Гоголь, "Тарас Бульба".

       На сцені розміщені стільці для учасників змагання. В залі стіл для журі, до складу якого запрошені старшокласники, батьки, представники дирекції школи.

    Перед початком вечора звучать українські народні та козацькі пісні.

Линуть позивні вечора. На сцені з’являється ведучий.

Ведучий: Вітаю шановне товариство на нашому вечорі. Ми зібралися в цьому чудовому залі, щоб здійснити незвичайну подорож у минуле за Дніпровські пороги на Січ. Ви запитаєте, чому саме на Січ? А тому, що:

                         За шляхами, за дорогами,

                         За Дніпровськими порогами,

                         За лісами, за високими

                         Наші прадіди жили.

                        Мали Січ козацьку сильную,

                        Цінували волю вільную

                        І Україну свою рідную

                       Як зіницю берегли.

     Ми, нащадки тих славних лицарів, мусимо знати наше минуле. А - хлопці готуватися, за прикладом козаків, до служби у війську. І хоч країна наша мирна, та все ж ми повинні вміти в разі потреби захистити свою землю, як це робили козаки. Здається, про все ми подбали, всіх запросили. Тож  помнемо.

- Стривайте, стривайте! - лунає голос з глибини залу.

                                 На сцену виходить козак

 Козак Мамай: А про мене, козака Мамая, забули. Така незвичайна подорож - і без мене. Не годиться, юначе.

Ведучий: Вибачайте, козаче Мамай. А де ви взялися?

Козак Мамай: А я й ніде не дівався, нізвідки не брався. Я там, де доб­ра справа, де доблесть і слава та гарна забава.

Ведучий: Тож вирушаймо разом на Січ. Я буду звати вас батьком, а ви мене, за козацьким звичаєм - синком.

Козак Мамай: А де ж наші лицарі, синку?

Ведучий: Чекають нашої команди. П'ять відважних джур зголосилися на цю небезпечну мандрівку .

Козак Мамай:

                    Нумо, джури, покажіться!

                    А ви, друзі, подивіться,

                   За котрого вболівати ви прийшли

                    На наше свято.

Звучить "Козацький марш ".

Па сцену виходять учасники змагання.

Глядачі зустрічають їх дружніми оплесками

Ведучий: Чи знаєте, джури, на що йдете?

Джури (разом): Знаємо!

Козак Мамай: А чи знаєте, що можете загинути, тобто вибути із гри?

Джури: Знаємо.

Ведучий: А чи помолились Богу перед походом?

Джури: Помолились!

Ведучий: Нагадую умови конкурсу-подорожі. Вам доведеться пройти через 14 випробувань, пропливти через 9 порогів та кілька заборів.

Козак Мамай: Дніпрові пороги й забори виступали в Дніпрі до 1932 року, себто до спорудження Дніпровської ГЕС і затоплення їх між Дніпро­петровськом і Запоріжжям на відтинку 90 км. Дніпрове дно усіяне тут під­водними і надводними скелями, камінням. Якщо каміння й скелі перети­нають частину течії, вони називаються заборами, якщо всю річку - поро­гами. Порогів - 9, а заборів - понад 30. А в давні часи пороги були страш­ною перешкодою на шляху в того, хто плив по Дніпру на Січ. Вважаюся, справжнім козаком може зватися лише той, хто пройшов хоч раз у житті через пороги. Тож для початку мені б не зашкодило знати, з ким ми виру­шаємо в цю нелегку мандрівку.

Ведучий: Прийняття до коша - то ваше перше випробування. Потріб­но буде щось про себе розповісти козакам, чи показати, що вмієте. Бувало таке, що козака не приймали в кіш. Про це навіть свідчить така козацька дума:

                   Ой, щоб тебе покарали на три недолі:

                    Перша недоля - щоб під тобою добрий кінь пристав,

Друга недоля – щоб ти козаків не здогнав,

Третя недоля – щоб тебе козаки незлюбили

І в курінь не пустили.

Козак Мамай: А як приймали козака до себе, то обов’язково давали смішне прізвисько. От я знавав у давні часи козака Сторча-Палку.  Не-Ридай-мене-Мати, Часника, Козу, Бика, Гопака, Стріляй-Бабу, Кабана і Барана. Та кого тільки я не зустрічав на своєму довгому віку, а вік мій уже, мабуть, років із чотириста. Та часу не гаймо, джури, починаймо!

Джури по черзі встають і розповідають про себе.

Ведучий. Ми вже в дорозі пливемо по річці татарці, що впадає в Дніпро (показує на карті-схемі). Немає кращої дороги – Дніпро й роздолля степове… Виходьте хлопці! Пороги – і човен далі не пливе. А не пливе тому, що ми підійшли до першого порога, який називається «Козацький». І тому проведемо конкурс, який називається «Штурм фортеці Кодак».

Ведучий пояснює правила конкурсу

     На підлозі намальована схема фортеці Кодак. У ній знаходиться "захи­сник" - це хлопчик, у якого на голові паперовий ковпак. Джура за допомо­гою "зброї" - палички з ниткою, на кінці якої прив'язане паперове кільце, - намагається впіймати "захисника", не переступаючи кордону фортеці, той ухиляється від нападника різними рухами голови і тулуба. Фортеця вважається взятою, коли джура накине кільце на ковпачок "захисника". Джури по черзі "штурмують" Кодак. Час вимірюється звучанням музики. Це весела рухлива українська музика.

Козак Мамай: А тепер ми підійшли до порога, який називається "Сурський". Тут нас чекає випробування на вміння так званої козацької регули та бойового мистецтва. А чи знаєте ви, джури, як називається бойове мис­тецтво козаків?

Джури разом: Знаємо, батьку, - "Гопак".

Козак Мамай: Так покажіть, на що ви здатні!

Звучить "Гопак"

Джури по черзі танцююють, використовуючи окремі елементи з  танцю-бою.

Ведучий: Наша небезпечна подорож триває. Ми підходимо до порога "Лоханський" (показує на карті-схемі). Саме в цьому місці наші джури повинні показати свої знання морської справи. Передусім, джури мають швидко написати назви морів, які вони знають. А також відповісти на запитання, чому козацькі кораблі-чайки не тонули навіть з пробоїною. Поки наші джури працюють, я попрошу Мамая розповісти про козацьку фльоту.

Козак Мамай: Козацька фльота, бо саме так вона звалася, витворишлася десь у XVI ст. Кораблі називались чайками. Це судно завдовжки 20м, т 4 - завширшки, вміщаю 20-30 гребців і 50-60 козаків, 5-6 гармат. Справжнім козаком вважався той, хто не тільки через пороги плавав, а й був я морських походах. А тепер запитання до болільників.

1. За допомогою чого кримські татари не пускали козацькі   чайки до моря? Відповідь: У 1510 році Кримський хан наказав через Дніпро перетягнути ланцюг.

2. У яких найбільших битвах брала участь запорозька фльота?

Відпо­відь: Кафа (1614р.), Царгород (1615 р.) Царгород (1620р.) та ін.

3. Чому не тонули чайки?

Відповідь: Тому що човен був обв'язаний   валиком, сплетеним з очерету.

Козак Мамай: Козаки були гарними стрільцями. От я знав колись козака, якого прозивали Стріляй-Око. Так він міг влучити в око птаха, як  літав у небі. Як уміють стріляти наші джури, ми зараз побачимо.

Асистенти виносять стрічку, на якій висять різнокольорові кульки.

    Кожен джура одержує по 2 кулі (пластилінові з цвяшками всередині).Завдання полягає в тому, щоб із визначеної відстані збити 2 кульки.

Лунає весела музика, джури стріляють по черзі

Ведучий: Залишилась позаду "Стрільча" забора, а попереду вода дзвінко проривається через гостре каміння і лунає та пісня, перемагаючи води голосно, голосно. За те і прозвали цей поріг "Звонецький" (показує на карті-схемі). На цьому етапі наші джури повинні показати своє вміння співати. На Січі була школа для джур, де вчили співати й грати. Обов'язковим був хоровий спів. Тепер записано понад 200 козацьких пісень. Отже, співають шановні джури.

Учасники по черзі виконують куплет і приспів козацької пісні за власним вибором.

Козак Мамай: Я думаю, що глядачів не здивувало те, що в нашій подорожі на Січ не беруть участі дівчата. Жінкам суворо заборонялося жити на Січі. Існувала навіть смертна кара для тих козаків, які приводили жінок. Отже, козаки все робили самі. Скажімо варили їсти. Наше випробування проходить на березі біля забори " Тягинка". Умови конкурсу такі: кожен джура одержує паперовий кульок із сумішшю різних крупів. Завдання полягає в тому, щоб за певний час знайти в ній 10 пшонин.

      А поки хлопці шукають пшоно, я розповім, як ми з козаками на Січі кашею перевіряли новоприбулих. Накажемо такому новачку: "Дивись же, щоб каша не була ні сира, ні перекипіла. А ми підемо косити. Як буде каша готова, виходь на такий-то курган та й клич нас". А самі заліземо в очерет і лежимо. От зварить хлопець кашу, виходить на курган і починає кликати. А ми лежимо і не обзиваємося. Кличе він, кличе, а тоді в сльози: "От заніс мене чорт до цих козаків. Краще було б сидіти вдома". Вислухають усе оте козаки, а потім вийдуть, дадуть тому молодцю коня, грошей та й відпустять: "Не наш ти, хлопче". А буває такий, що зварить кашу, вийде кли­кати. Покличе раз, другий. А ми мовчимо. Тоді він: "Ну так дідько з вами. Мовчіть, я і сам кашу можу з'їсти". Та ще й гопака вдарить. Тоді козаки виходять і кажуть: "Оце наш! Приймаємо!" Поки ми говорили, наші хлопці пшоно відшукали і готові подорожувати далі.

Ведучий: А далі найбільший і найнебезпечніший поріг, який називається "Ненаситець", або ще "Дід", "Пекло". Скільки козаків тут загинуло! А для вас, джури, це буде завершенням першого туру змагання. Після кон­курсу на цьому порозі далі підуть 3 учасники, які вийдуть у суперфінал.

   Отже, наші джури одержують тексти з помилками. Це лист запорожців турецькому султану. В тексті є чимало помилок. Джури повинні показати

свою грамотність. Це нелегко. Поки джури працюватимуть, журі підбиватиме підсумки 1 туру змагання.

Музична пауза (виступи гостей чи глядачів)

Козак Мамай: Отже, далі змагання продовжують (називає учасників). Перед вами, хлопці, "Воронова" забора (показує на карті-схемі). Я пропоную вам зайнятися найулюбленішою справою козаків - рибалкою. А скі­льки риби тоді було в Дніпрі! А вода яка була чиста! Ваше завдання - ось  на цій рибі (асистенти подали учасникам яскраво розмальовану рибу) написати назви прісноводних риб.

Музична пауза

Ведучий: Більш як 30 км у нас за плечима. А попереду поріг "Вовні" (показує його на карті-схемі). Тут козаки часто приставали до берега, відпочивали, лагодили свій одяг. Отже, ми теж влаштуємо невеликий привал, а наші джури показують, як справно вони можуть пришити ґудзик до со­рочки. Хто швидше.

Конкурс пришивання ґудзика

Козак Мамай: А тепер ми прибули до порога "Будило". Тут стояло таке ревисько води! Козаки жартома говорили, що можна й мертвого роз­будити. А ми з хлопцями перевіримо домашнє завдання. Наші джури пока­зали, що вони вміють співати, танцювати, стріляти і навіть шити. А тепер настала черга для козацьких побрехеньок. Хто не знає, що козаки вміли жартувати, а іноді й   прибрехати для жарту! Наші джури мають домашні заготовки. Учасники розказують придумані небилиці, побрехеньки, гуморески.

Музична пауза

Ведучий: Козаки були неабиякі мисливці. Вони "читали" сліди звірів, добре розумілися на лікарських травах.

Докури одержують малюнки із завданнями:

з якого дерева листя, якого звіра слід

Козак Мамай: Увага! Увага! За курсом нашої подорожі поріг "Лишній". Але я думаю, не буде зайвим ще один цікавий конкурс. Тримайте джури,  два малюнки з моїм зображенням і якнайшвидше знайдіть 10 розбіжностей.

Музична пауза

Ведучий: 3 великими труднощами ми подолали 70 миль. І ось перед нами останній поріг. Він називається "Вільний", бо за ним нас чекає воля водяного простору, гладеньке плесо Дніпра і острів Хортиця. Уявіть собі,  що на Хортиці вас зустрічає гетьман. Ваше завдання: прослухавши уривок із вірша чи пісні, відгадати, хто зустрічає кожного з вас.

1.  Бо такого ще не було в товаристві отамана,

     Ще ніхто не бив так славно яничара й бусурмана

     І ніхто не вів тек мудро товариство в чистім полі,

     Так братів ніхто не вивів із турецької неволі.

     Ти хоробрий, правий, чесний, всі обіцянки тримаєш,

     Помагать сусідам в Хотин ти до бою поспішаєш.

     Для могутності народу дбаєш ти і про освіту

     І на школи ти даруєш більшу частку заповіту.

(Народна пісня)

Відповідь: Конашевич-Сагайдачний.

2.Славне військо Запорізьке
   Ти, наш лицарю, зібрав.
   На острові, на Хортиці,
   Січ преславну збудував.
   Перший ти вказав козацтву,
  Як топтать до слави шлях,
  Йти за моря, гори, ріки,

  Не сидіти на степах.

  І сконав ти у Царгороді

  Під руками ворогів,

  Але віри і народу

  Ти зректися не хотів.

(Народна пісня)

Відповідь: Вишневецький Байда.

3.Стоїть в селі Суботові
   На горі високій домовина,
   України широка, глибока
   То є Церков, гетьманова.
   Там-то він молився,

   Щоб москаль добром і лихом

   З козаком ділився.

   Мир душі твоїй, гетьмане.

   Не так воно стало.

   Москалики, що заздріли,

   Ото все очухрали,

   Могили вже розгрібають

   Та грошей шукають,

  Льохи твої розкопують

Та тебе ж і лають.

(Т. Шевченко)

Відповідь: Б. Хмельницький.

Козак Мамай: Наша подорож завершилась. Ось вона - Січ - гніздо нашої історії, нашої слави і нашої пам'яті.

Ведучий: Наша пам'ять про славне минуле українського війська повинна підкріплюватися добрими справами. Ми дійдемо тією ж дорогою, якою дійшли наші пращури. Ми, як і козаки, маємо мати по собі добрий слід.

Звучить "Козацький марш".

На сцену виходять усі учасники.   

Журі підбиває підсумки.

Переможці отримують медалі імені Козака Мамая.

............................................................................................................................................

                      Батьківщині 

               будь вірним до загину, 

          нам Україна вище понад усе

Мета:

Виховати в учнів почуття патріотизму,  національної гордості, самосвідомості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні.

Розвивати почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою, робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об’єктивно оцінювати історичні події. Згадати фольклорну спадщину воїнів.

Обладнання:

Святково прибрана зала квітами, калиною. Герб, прапор України. Проектор для показу слайдів з життя воїні УПА. 

Вихов.          На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведівські загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах, виросла безсмертна легенда воюючої поневоленої нації. Що вогненним смолоскипом горить у серцях і думах народу й освічує шлях у майбутнє. Україна живе й бореться та силою здобувала перемогу. Хай же вічна буде слава героям. Що склали своє життя на жертовнику нації.

Звучать позивні «За Україну, за її волю».

До мікрофонів підходять ведучі хлопчик і дівчинка

Ведучий.  Зродились ми великої години

В пожежах війн і полум’ях огнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас бунт і гнів на ворогів.

         І ось ідемо в бою життєвому

         Тверді, міцні, незламні, мов граніт,

         Бо плач не дав свободи ще нікому,

         А хто борець – той здобуває світ

Ведуча. Не хочемо ні слави, ні заплати,

Заплатою нам розкіш боротьби.

Солодше нам у бою умирати,

Як жити в путах, мов німі раби.

         Доволі нам руїни і незгоди,

         Не сміє брат на брата йти у бій.

         Під синьо-жовтим Прапором свободи

         З’єднаємо великий нарід свій.

Ведучі покидають сцену

Вихов. 14 жовтня люди в усьому світі, що пам’ятають хід подій 40-х років в Україні, відзначають день створення ОУН УПА. Отже, Організація Українських Націоналістів та Українська Партизанська Армія, що це?.. І хто її створив?... Після початку війни між фашистською Німеччиною та комуністичною Росією німецькі війська, майже не натрапляючи на опір, швидко просувалися на схід.  Україна опинилася поміж двох вогнів. Один загарбник нічим  не відрізнявся від іншого. Полковник Євген Коновалець, командир Січових Стрільців, заслужений герой України в першій світовій війні, утворив УВО (Українська Військова Організація), яка в 1929 році реорганізувалась на Організацію Українських Націоналістів, керована Степаном Бандерою, була на українському ґрунті єдиним послідовним реалі затором ідеї революційної, безкомпромісної боротьби за волю і незалежність.

         Звучить пісня  «Ой чого ти почорніло…»

 Учні читають вірші

1-й учень. Велику правду, для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе –

Батьківщині будь вірний до загину,

Нам Україна вища понад все

         Веде нас в бій борців упавши слава,

         Для нас закон найвищий та наказ –

         Соборна українськая держава

         Вільна, міцна від Сяну по Кавказ.

2-й учень. Не спіть, брати, не спіть, вставайте!

Свободу з рук не випускайте!

Господарями стати час

Нехай спокійно спить Тарас.

         Щоб повік того не знати,

         Як йшов війною брат на брата,

         Щоби на тлі душогубець

 Не вирізав ножем тризубець.

3-й учень. Щоб не всохла від отрути

Івасюка «Червона рута»!

Щоб не згасла рідна мова –

Чарівна пісня колискова.

         Щоб діток могли навчити

         Господа й Україну любити.

         Господарями стати час.

Нехай спокійно спить Тарас!

4-й учень. Вставайте до бою, брати, груди в груди.

З низин до Карпатських висот.

Хай трупами ляжем, а волю здобудем,

Не раб український народ.

         Ні крові, ні рани, смерть страшна

         Не звернуть нас з дороги,

         Ясна мета для всіх одна –

         У бій, за край. До перемоги.

5-й учень. Ну і що ж, як прийдеться умирати

У похідній шинелі в житах.

Ми у вічі сміємося смерті,

Бо веде нас велика мета.

         За потоптану честь України,

         За поганьблену землю свою

         Ми ідем, щоб піднести з руїни

         Українську державу нову

Звучить пісня  «Вечір було темно…»

Вихов.  Днем створення Української Повстанської Армії визнано 14 жовтня 1942 р. Героїчна боротьба УПА і визвольно-революційного  підпілля – це найбільш героїчна доба в історії України. Це кращі сини народу, ті, що добровільно в оточенні ворогів боролися з двома найгрізнішими арміями світу.

Виходять ведучі

1.     Минуло багато років від того часу, коли збройні групи ОУН, відділи самооборони почали об’єднуватись в армію. Волинь і Полісся стали колискою УПА. Потім УПА поширила своє функціонування на всю Україну.

2.     З 1943 року Головним командиром УПА став Роман Шухевич, якому через три роки присвоїли звання генерала-хорунжого УПА. З метою конспірації він виступав під псевдо Тарас Чупринка.

3.     УПА звільняла великі райони Волині, Полісся, Поділля, Житомирщини, Київщини від німецької адміністрації.

4.     УПА боролася за створення на українській землі Самостійної Соборної Української Держави. Українська Повстанська Армія вела нерівну боротьбу як з німецькими, так і з більшовицькими загарбниками.

5.     Тоді, напевне, в УПА билися з ворогом тільки українці.

6.     Ні, це не так. УПА вела роз’яснювальну роботу серед солдатів німецької та більшовицької армій, які були вихідцями з країн, поневолених Німеччиною чи Москвою. Летючки закликали цих солдатів вступати до УПА для боротьби зі спільним ворогом. Восени 1943 року в складі УПА воювало багато національних куренів. 21-22 листопада 1943 року в Україні під егідою УПА відбулася Перша Конференція Поневолених Народів Східної Європи і Азії.

7.     Представникам УПА в селах були станичні, які переправляли в ліс людей, харчі, одяг, ліки. Зв’язкові (здебільшого дівчата) передавали повстанцям потрібну інформацію, підпільну пресу, попереджували про переміщення каральних загонів. 11 липня 1944 року у Карпатах зібралися представники Українських земель, які проголосили себе Тимчасовим Українським Парламентом, назвавшись Українською Головною Визвольною Радою.

Ведучі покидають сцену.

 Звучить пісня «Подай, дівчино», вірш поетів «празької школи».

Учні читають вірші.

1-й учень. За Україну юнь вмирала,

За нашу волю, за народ.

Помилувань від катів не чекали.

Від комуно-фашистських заброд.

         Це були хлопці з-під стягу

         Коновальця, Бандери, Стецька.

         Декалог – була їх прияга.

                  

Учень читає присягу

2- учень. Боролись вони і вмирали,

Як личить нащадкам сірка,

Над ними молитв не читали,

А траур їм грала війна.

         Полягло унівців чимало,

         Прошуміла над ними війна,

         Дівчата їх могил не квітчали,

         По них сіяла квіти весна.

3- учень. Безіменні твердять могили:

Не буде для них забуття,

Що Вкраїну вірно любили

І за неї віддали життя.

         Заросли стежини, де вони ходили,

         Де в боях мужніла юність золота,

         Лиш одна стежина в’ється до могили,

         Лиш одна стежина та не зароста.

4- учень. Сплять тут наші хлопці, славою покриті,

Сплять повстанці юні – наші земляки,

А навколо глянеш – пшениці і жито,

І життя здобуте квітне навкруги…

         Поклонись, юначе, їхній вічній славі,

         Юнко, сльози щирі хай бринять в очах-

         Це ж вони безстрашно за наш край вмирали,

         Гордо підійнявши свій повстанський стяг.

5- учень. Це ж вони фашистам в ноги не вклонились,

Ринувши в свинцеву різну заметіль,

Щоб її нащадки хоч були щасливі,

Подолавши горе і неволі біль…

         Не забудьте, люди, Україно мила,

         Всіх, хто впав за волю, не прийшов з війни.

         Мусив в битві лебідь поламати крила,

         Щоб лебідку в горі визволить з біди.

Звучить пісня  «Триста літ»

Виходять ведучі

Ведучий.Так! Вони визволяли нас з біди, вони вмирали за вільну і незалежну Україну, в якій ми живемо.

Щасливі ми, сучасники мої,

Яка багата нам судилась доля.

Безтлінна ніч, подзвін і клич, жалі...

        

Ведуча.Щасливі ми, бо живемо у вільній Україні.

         Щасливі ми, бо творимо незалежну  державу.

         Щасливі ми, бо святкуємо свято

         Великого здвигу українського народу.

Заради цього матері посилали на смерть своїх синів та дочок , задля щасливого майбутнього України.

І н с ц е н і в  к а

Ведучий:    Скінчилась битва -  край села,

                   До баби Василини

                   Вбігає вояк із УПА, зовсім іще дитина.

                   Напившись похапцем води квапливими ковтками.

Жінка:        Який ти , сину, молодий,

                   Напевно тужить мама?

Вояк:          Пішло нас троє вже братів

                   За неньку воювати,

                   Уже немає двох синів

                   Сама лишилась мати.

Жінка:        Тобі би трішечки поспать

                   І щось поїсти, сину,

Вояк:          Не можу я відпочивать,

                   Як стогне Україна.

         Здорові будьте!

Ведучий:    І подавсь здогнати побратимів.

                   Підступна куля звідкілясь влучає у хлопчину.

                   Зняв шапку сивий селянин.

                   Потрібно поховати.

                   За волю впав останній син.

                   Сама лишилась мати.

Звучить пісня «Там під Львівським замком».

Звучить пісня «Ми гайдамаки»

На сцену виходять хлопці

1. Ми – ті, хто поліг на полі бою з німецькими та більшовицькими окупантами, так і не відчувши повноти життя, недокохавши, не доспівавши наших чарівних пісень.

 2. Ми – ті, хто гинули в катівнях НКВС та гестапо зі словами на устах : «Слава Україні!» «Коли ми вмирали, нам дзвони не грали!»

3. Боролися, бо знали, що свята кров борців за волю свого народу ніколи не буває пролитою даремно. Прапор волі. Піднесений воїнами УПА, ніколи не падає.  Героїв ми будемо пам’ятати і шанувати завжди.

Ось їх імена ….  (запалюють звічки)

Ведучий. Прошу вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання.

Вихов.  Можна лише здогадуватися, що сталося б якби не героїчна боротьба наших патріотів. Можливо нас зараз експлуатували б німці, можливо наша нація розчинилася б серед інших слов’янських національностей. Десь за рогом можливо ви уже не могли б почути української мови. На сьогодні існувати лишилось братство УПА. І ми можемо лише подякувати за зроблене національним героям!

Ведуча. Пройшли роки. Україна стала вільною і незалежною державою і знову має регулярну армію, яка присягається їй на вірність, клянеться її захищати.

Ведучий.Збережемо і примножимо славу героїв УПА. Нехай і для нас, теперішніх захисників України, будуть святими слова українських повстанців:

(Заклик виголошують усі учні разом)

Батьківщині будь вірним до загину,

Нам Україна вище понад усе.

На сцену виходять усі учасники вечора. Лунає пісня «Ой у лузі червона калина».

............................................................................................................................................

День Захисника Вітчизни (5-11 кл.)

Мета: організувати активне й змістовне дозвілля учнів, формувати ціннісне ставлення до себе та до інших людей, виховувати почуття колективізму, вміння працювати в команді, вболівати один за одного, допомагати один одному, розвивати спритність, кмітливість.
Оформлення: повітряні кульки, святкові плакати.
Музичне оформлення: музичні композиції про армію.
Технічні засоби: музичний центр, мікрофони, акустична система.
Реквізит: бинти, повітряні кульки, гімнастичні мати, перепони, обручі, дротики, голки, нитки, ґудзики, тканина, назви продуктів, машинки на радіокеруванні, папір, маркери, хустинки, папір для літачків.

Хід свята

(Звучить музика про армію, на сцену виходять ведучі)
Ведучий 1. Доброго дня, дорогі учителі, гості, учасники. Ми раді вас вітати на святі. Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати зі святом наших хлопчиків, адже вони – майбутні захисники Вітчизни. Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. Отже, ростіть мужніми, сильними, надійними і завжди будьте опорою своєї сім’ї  та народу.
Ведучий 2. Сьогодні в нашій школі свято,
Тут сміху, радості багато.
Сьогодні хлопчиків  вітаєм,
всього найкращого бажаєм!
Хоробрими, сміливими ростіть,
Кордони України бережіть!
Продовжуйте батьківську справу,
Ростіть Вітчизні, всім на славу.
Ведучий 1.  Мы с праздником Вас поздравляем солдатским,
Но видеть всегда вас хотим только в штатском!
А если уж в форме, то только в спортивной –
Для бега, футбола и жизни активной.
Ведучий 2.          А сьогодні, дорогі наші хлопчики, ви ще раз доведете, що ви виростите хорошими і сміливими, мужніми і надійними. А допоможуть вам це довести змагання між командами 5,6,7 класів (8,9,11 класів).
Ведучий 1.          Спостерігати за ходом змагань та оцінювати виступи команд буде журі у складі:…
Ведучий 2. Отож, розпочинаємо. Перший конкурс має назву «Аси піднебесся». Ваше завдання змайструвати з паперу літачки ( на кожного учасника команди) і по команді по три гравці (по 1 з кожної команди) запускають літачки. Чий літачок залетить далі – отримує 3 бали, другий – 2 бали, третій – 1 бал. І  доки всі гравці команди запустять свій літачок.
Ведучий 1. Слово журі.
Ведучий 1.          Другий конкурс «Голка, нитка, ґудзик ». Солдату в армії самому потрібно пришивати ґудзики. Завдання для гравців: добігти до столу, заправити нитку в голку , потім взяти ґудзика, пришити до тканини і бігом повернутися до команди та передати естафету наступному гравцю команди. Усі наступні гравці команди по черзі пришивають ґудзики до тієї ж тканини. Журі оцінює охайність і швидкість. За швидкість 3, 2, 1 бали і додатково за охайність 2 бали.
(Слово журі)
Ведучий 2. Наступний конкурс «Повар». Справжній солдат повинен уміти приготувати собі обід. Честь своєї команди буде захищати капітан. Ваше завдання підібрати всі потрібні продукти для приготування певної страви  із запропонованих карточок, на яких записано назви продуктів. Назва страви і набір продуктів лежать на столі. По команді капітани підбігають до столів і починають готувати страву, і готують доки триває музична пауза. Оцінюється 3,2,1 бал, за швидкість додатково 2 бали.
Слово журі.
Ведучий 1. Наступний конкурс «Подарунок для коханої». Ваше завдання: перший гравець біжить з повітряною кулькою до мотузки, прив’язує кульку і повертається назад, другий гравець біжить з хустинкою до кульки , зав’язує  на кульці і повертається назад. Наступний біжить і знімає, третій одягає, четвертий знімає, і т.д.
Слово журі.
Ведучий 2. Наступний конкурс «Портрет коханої»
Ваше завдання намалювати портрет коханої з зав’язаними очима за підказкою. Малюємо очі коханої, тепер брови, ніс, рот, маленькі ніжні вушка, кучері коханої. (кожен учасник малює ту частину обличчя, яку назве ведучий)
Слово журі.
Ведучий 1. Наступний конкурс «Велика естафета».
1 етап. У повному присяді добігти до гімнастичних матів, на матах проповзти по-пластунськи. Піднявшись, добігти до столів, пролізти під столами, добігти до гімнастичних лав і піднятися по  ним без допомоги ніг на животі догори і спуститися до низу, взяти дротики під лавою і з лінії вцілити у кульку (один гравець – один дротик), якщо кулька лопнула, то підняти літеру і бігом повернутися назад.
За перемогу – 3 бали, 2 бали, 1 бал.
Слово журі
Ведучий 2. Наступний конкурс для справжніх водіїв. Завдання команди вишикуватись у колону, розставити  ноги. Перший гравець отримує пульт керування до машини і провозить машину між ногами у команди. Останній гравець бере машинку у руки і біжить на перед, бере пульт і так повторюється доки вся команда не пройде. (3 бали, 2 бали, 1 бал)
Слово журі
Ведучий 2. Наступний конкурс «Медична допомога».
Ваше завдання оказати допомогу пораненому товаришеві.
Перший учасник надає допомогу другому, другий – третьому, третій – четвертому, четвертий – п’ятому. Все виконуєте по команді ведучого.
Перший – ліву руку від зап’ястя до ліктя і підв’язати її.
Другий – прибинтувати праве плече до тулуба.
Третій – накласти пов’язку на голеностопний суглоб.
Четвертий –накласти пов’язку на  голову.
П’ятий – забінтувати великий палець лівої руки.
Оцінюється не лише швидкість, а  правильність і охайність.
(3 бали, 2 бали, 1 бал. Додаткові 3 бали за правильність і охайність.)
Слово журі.
Ведучий 1. Люблю тебе, Вітчизна, мила Україна,
Бо щастя жити ти мені дала,
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Ведучий 2. Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до світла і тепла,
Моя свята і рідна Україна-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

............................................................................................................................................

День Перемоги

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму,  любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Великої Вітчизняної війни

Оформлення: повітряні кульки, вітальні стіннівки., фотографії подій 1941 – 1945 рр.

Музичне оформлення: музичні композиції про Велику Вітчизняну війну.

Технічні засоби: музичний центр, мікрофони, акустична система., мультимедійна система.

Хід свята

1 ведучий Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя,  нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги!

2 ведучий Тієї пам’ятної червневої пори рожевий світанок пив росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармоніки в сільському клубі. Тут випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4 годині ранку 22 червня їх поглине кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей.

(Звучить музика „Священная война”)

1 ведучий Якою дорогою ціною далася нам перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкалась війна своїм чорним крилом.

(Звучить  тиха музика )

(На зміну тихій музиці приходять звуки війни (сирена, кулиметні черги, зриви, вибухи)

(На середину сцени виходять два учні)

Хлопчик Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик Подивилась у вічі:

Дівчинка Бо треба...

Хлопчик Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

(Звучить пісня „Степом, степом”)

1 ведучий Уже 22 червня, в перші дні війни, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня у місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. Із 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом зохопити столицю України не вдалася.

2 ведучий Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише 1 день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія – два місяці.

1 ведучий Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

(Звучить ніжна музика, на середину сцени виходять хлопець і  дівчина, звучить діалог)

Хлопець Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилось іти на жорстоку війну

І обох нас – убито...

Дівчина Убито...

Хлопець І кохання забилось в риданнях й журбі...

Як же так? Не здійснилися мрії...

І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина І у мене немає надії...

Хлопець Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми

Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина Гілка роду на нас обірвалася враз.

Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець Йти на танки в атаку був даний наказ...

Обірвалось життя на світанні.

Дівчина А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання...

Хлопець В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

1 ведучий Страшні сліди залишила війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин...

2 ведучий Натягнуті нерви, мов тятива,

Пронизує пам’ять скорбота прощання…

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

Вшануємо загиблих хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

1 ведучий Як дорого коштує перемога! Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що вели війну вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.

(Презентація „1941-1945” („О героях былых времён”)

2 ведучий Вітаємо зі святом всіх вас щиро!

Живіть здорові в щасті і в теплі!

Бажаєм всім любові, щастя, миру

На нашій рідній і святій землі!

1 ведучий Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

(Звучить пісня „День Победы”)

............................................................................................................................................

                                                  ЗАКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ

                                  ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

  

                                                       ВІДДІЛ ОСВІТИ

                                     УЖГОРОДСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

                                Н.С. МАЙОР, О.Ю. ЧАВАРГА

                    ДІТЯМ ПРО ЇХНІ ПРАВА

                                                                                             Рекомендовано Радою

                                                                                             Закарпатського інституту

післядипломної педагогічної освіти.

                                                                                                          Протокол № 7 від  26.ХI.2004 р.

УЖГОРОД  2005

ББК  67. 304. 7

M 14

УДК 347. 63

Рецензенти:

Марусинець М.М. – проректор з навчально-виховної роботи

Мукачівського гуманітарно-педагогічного

інституту, заслужений працівник освіти,

кандидат психологічних наук, доцент;

Сивохоп Я.М. – ст. викладач кафедри педагогіки, психології,

теорії управління освітою Закарпатського інституту

                               післядипломної педагогічної освіти;

Тулай О.Ю.    – заступник директора з навчально-виховної роботи

НВК “Дивосвіт”, м. Ужгород.

Майор Надія Симонівна, Чаварга Ольга Юріївна

Дітям про їхні права. Методичний посібник. – Ужгород: 2005. – 84 с.

У методичному посібнику розглядаються питання формування у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку початкових уявлень про права дитини.

Подано орієнтовні конспекти занять, які можуть бути творчо використані педагогами у роботі з дітьми.

Для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, вчителів початкових класів.

                Автори висловлюють щиру подяку голові правління СП “Сервіс – Братство”, п. Куля І.І., м. Свалява, за надану допомогу у виданні посібника.

©  Майор Н.С.

©  Чаварга О.Ю.

ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Сучасна конкретно-історична ситуація, яка характеризується ускладненням структури суспільства і зростанням потреб кожної людини (матеріальних, соціальних, особистісних), потребує підвищеної уваги до дитинства взагалі і до кожної дитини зокрема. Загальна несприятлива соціально-економічна ситуація, різка відмінність у рівнях життя, вимушена міграція населення, виникнення у багатьох людей почуття невпевненості у собі, тривоги за завтрашній день, песимізму та загальної агресії – усі ці чинники позначаються на соціальному статусі сучасного дитинства. Різноманітні відхилення у стосунках батьків і дітей, емоційна депривація і фрустрація потреб призводять до затримки або серйозних порушень в особистісному розвитку дитини. Доводиться констатувати завищені соціальні очікування стосовно можливостей дітей, емоційно неврівноважене ставлення до них батьків. Часто батьки вдаються до покарання як методу виховання. Сьогодні стає очевидним, що порушення прав дитини – це не лише фізичне насильство, а й психічне (емоційне), тобто такий вплив на дитину, який призводить до гальмування розвитку особистості чи спричинює формування патологічних рис характеру. У статті 37 Конвенції та в статті 10 Закону України “Про охорону дитинства” йдеться про захист дитини від усіх форм жорстокого поводження з нею. Жорстоке поводження – це будь-яка форма негідного поводження з дітьми, яку дозволяють собі батьки, опікуни, педагоги. Розрізняють чотири форми жорстокого поводження з дітьми:

1) фізичне насильство;

2) сексуальне насильство;

3) психічне насильство;

4) занедбаність або нехтування потребами дитини.

Сьогодні широкі кола громадськості занепокоєні тривожним станом справ у системі правового виховання дітей і молоді. Як свідчить опитування 9–17-річних респондентів стосовно їхніх знань про свої права, проведене в Києві центром “Соціальний моніторинг”, 8 % не знали жодної статті Конвенції ООН про права дитини, про захист від непосильної та небезпечної роботи, від сексуальних насильств. Більшість дітей із неблагополучних сімей навіть не підозрюють про існування своїх прав. Кожний восьмий опитаний зіткнувся із ситуацією, коли порушуються його права. Найпоширенішим порушенням своїх прав діти вважають погрози та образи від дорослих, а також побиття. Дуже ймовірно, що порушуються права і дошкільнят, адже ці діти найменш захищені, то ж потребують постійної уваги й турботи суспільства.

В умовах недостатньо розвиненої соціальної служби першими захисниками прав дитини мають стати дошкільні заклади як провідники ідей педагогізації суспільства, а також як взірці такої спільноти дорослих і дітей, життєдіяльність якої ґрунтується на гуманістичних засадах. Важливим завданням педагогів-дошкільників є заповнити прогалини у системі правового виховання дітей. При цьому необхідно зазначити, що великою мірою захист прав і свобод дитини залежить не тільки від громадянської позиції, патріотичної свідомості педагога, але й від того, наскільки педагоги на практиці володіють методикою правовиховної роботи як з дошкільнятами, так і з їхніми батьками. Педагогічне розв’язання проблеми правового виховання дошкільнят має свої особливості та складнощі, що зумовлює актуальність розгляду цього питання.

Мета даного посібника: продовжувати знайомити педагогів з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини та із системою законодавчого забезпечення прав дітей на державному рівні;

- формувати у педагогів практичні навички захисту та збереження прав дитини у процесі педагогічної діяльності та сприяти виробленню активної позиції щодо просвітницької, профілактичної, діагностичної та корекційної роботи з дітьми та батьками;

- окреслити основні форми, методи і засоби розвитку у дітей почуття власної гідності та самосвідомості, формування знань про свої права, виділити права дитини за Конвенцією ООН про права дитини, з якими доцільно знайомити дошкільнят.

Базовий компонент дошкільної освіти як концептуальний документ, що визначає перспективні напрямки розвитку дошкільної освіти, поставив перед педагогами безліч завдань, одне з яких – розвивати у дошкільника самосвідомість. Відомі дитячі психологи Л.А. Венгер та В.С. Мухіна до основних характеристик самосвідомості відносять поряд з ім'ям, самооцінкою, статевою ідентифікацією і усвідомлення своїх прав та обов’язків. Через реалізацію своєї потреби в любові, підтримці, прагненні пізнання дошкільник освоює соціальний простір. Освоюючи соціальний простір, дитина відкриває для себе значення таких категорій, як права та обов’язки, навчається їх диференціювати. При цьому дошкільник обов’язки часто сприймає як певний примус з боку дорослих, а права для нього здебільшого – абстракція, оскільки вони сприймаються швидше як декларована, ніж освоєна з допомогою батьків і педагогів, категорія. Це актуалізує проблему реалізації дитячих прав у сім'ї та дошкільному закладі. Право як свобода задоволення потреб та обов’язок як унормування меж цієї свободи – важливі складники активної за формою і моральної за змістом життєвої позиції дитини.

Отже, як привчити дитину дотримуватись тих чи інших норм поведінки? Для цього існують два шляхи: перший – примусити, другий – підвести дитину до того, щоб вона сама хотіла виконувати ту чи іншу норму.

Простіше, звичайно, йти шляхом примусу: погрожувати покаранням, обіцяти нагороду. Але простіше – не значить краще.

Другий шлях має безумовні переваги, але він важкий, тому що бажання бути добрим, справедливим тощо не народжуються разом з малюком. Дорослі вважають етичні, моральні, правові норми розумними і правильними. Діти так не думають. Але вони із задоволенням допомагають дорослим у серйозних справах, і треба лише спрямувати дитячу енергію в потрібне річище, щоб вона працювала на її виховання. Допоможе в цьому доступна форма подання матеріалу про правила поведінки вдома, в дитячому садку, у громадських місцях, про правила особистої безпеки, про обов’язки вдома, в дитячому садку. Треба визначити доступні для усвідомленого засвоєння молодшими дошкільнятами уявлення про доброзичливі вчинки, про доброту, взаємодопомогу, приязнь, чуйність, увагу до дорослих та однолітків. Перш за все потрібно навчити дитину розрізняти добро і зло. При цьому потрібно виховувати в дитини не доброту всепрощення, а доброту, пов’язану з несприйняттям зла, а в більш зрілому віці – з активною боротьбою зі злом. Януш Корчак писав: “Ми зобов’язані вчити дитину не тільки любити, але й ненавидіти... не тільки підкорятися, але й бунтувати”.

Безперечно, світ дитинства повинен бути світлим і незатьмареним, але потім усе ж необхідно поступово вводити дитину в реальне життя. Але робити це треба дуже обережно, тому що нігілізм – дуже сильна отрута, і давати її треба в малих дозах, щоб дитячий оптимізм і віра в людей не змінилися зневірою і скептицизмом. Щоб навчити дитину розрізняти добро і зло, ми самі повинні бути абсолютно справедливими і добрими у всьому. Ніякі слова не допоможуть, якщо дитина не буде щоденно бачити нашої правильної реакції на все, що нас оточує.

Необхідно зазначити, що норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, у свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє побачити і усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні та протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Практика свідчить: ефективність морального виховання залежить від уміння педагога організувати змістовні життя і діяльність дітей, створити теплу, дружню атмосферу в групі. У такій обстановці і в процесі живого безпосереднього спілкування народжуються гуманні почуття, виникає позитивне ставлення до людей – дорослих і дітей. Через утвердження гуманістичної моралі формуються такі цінності, як свобода, рівність, справедливість.

Як відомо, права не існують без обов’язків. Що ж таке обов’язок у дитячому розумінні? Обов’язок – це те, що діти повинні робити, щоб бути корисним собі та навколишнім. Дітям необхідно дати поняття про такі обов’язки:

- дотримуватися правил поведінки в дошкільному закладі, в родині, у громадських місцях;

- слухатися батьків, любити й шанувати всіх членів сім'ї;

- не ображати молодших і допомагати старшим;

- шанувати державні символи України;

- берегти й охороняти природу;

- старанно вчитися;

- дотримуватися правил дорожнього руху;

- дбати про власне здоров'я, дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися забороненими предметами.

Діалектичний взаємозв'язок прав і обов’язків – головна суть виховання правосвідомості. Як зазначається в Концепції громадянського виховання особистості, правосвідомість – це усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до Закону, до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що головне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України, тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. В той же час держава має гарантувати кожному реальну можливість працювати і творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Правова держава дотримується верховенства Закону, положень про права дитини, викладених у “Декларації прав дитини” та “Конвенції про права дитини”. Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов’язаний добровільно дотримуватись чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як свої обов’язки.

Законодавче забезпечення прав дітей в Україні:

- Конвенція ООН про права дитини – 1991 р.

- Державна програма “Освіта”. Україна ХХІ ст.–1993 р.

- Конституція України – 1996 р.

- Національна програма “Діти України” – 1996 р.

- Закон України “Про освіту” – 1996 р.

- Закон України “Про дошкільну освіту” – 2001 р.

- Закон України “По охорону дитинства” – 2001 р.

Найбільш широко визнаним правозахисним документом в історії людства є Конвенція ООН про права дитини (1989 р.). 27 вересня 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції, її ратифікувала Верховна Рада України. Основні ідеї Конвенції полягають у проголошенні необхідності забезпечити права та інтереси дітей у створенні необхідних умов для охорони, зміцнення їхнього здоров'я, збереження життя, в залученні молодого покоління до активної участі в житті суспільства. Цей документ поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми.

Права дитини за Конвенцією ООН:

1) я-індивідуальність (ст. 7, 8, 16);

2) право на життя – головне право дитини (ст. 6);

3) право виховуватися у сім'ї (ст. 7–9);

4) право на свободу думки, совісті, релігії (ст. 12–14);

5) відповідальність батьків за виховання дитини (18);

6) права дитини-сироти (ст. 9, 11, 20, 21);

7) право дитини на харчування (ст. 24–27);

8) право на отримання освіти (ст. 28–29);

9) право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (ст. 26–27);

10) право на захист від економічної експлуатації (32);

11) право дитини на захист від негуманного поводження з нею (ст. 35–39);

12) право на відпочинок і дозвілля (ст. 31).

Згідно з Конвенцією, всі державні структури, в тому числі й навчально-виховні, зобов’язані широко інформувати дорослих і дітей про принципи та положення Конвенції (ст. 42).

У Базовому компоненті дошкільної освіти України окреслено мету освітньо-виховної роботи (результати, до яких треба прагнути). Так, у сфері життєдіяльності “Я сам”, зокрема, у змістовій лінії “Психічне Я” виокремлюється ставлення дітей до прав та обов’язків. З цього питання передбачається такий обсяг знань, умінь, навичок дитини: дитина знає свої права, обов’язки, може означити словами ці категорії, пояснити їх відмінність. Перелічує свої елементарні права (на відпочинок, на захист, на розуміння дорослого, на підтримку, на повагу до себе), домагається їх виконання. Може назвати і виконати свої основні обов’язки (самостійно виконувати те, що під силу; не робити шкоди іншому; дотримуватись режиму дня тощо). Розуміє зв’язок слів “право”, “правило”, “честь”. Знає етичні еталони поведінки. Здатна керуватися у своїй поведінці моральними нормами, відчуває межі припустимої поведінки.

Для досягнення вказаної мети правовиховна робота з дошкільнятами передбачає розв’язання цілого ряду завдань.

Пізнавальні завдання:

- формувати розуміння цінності людської особистості, цінності життя і здоров'я людей;

- формувати уявлення про нашу державу, її закони, права та обов’язки людей, правила і норми їхнього співжиття в соціумі;

- формувати в дітей правову свідомість, уміння діяти відповідно до закону;

- утверджувати гуманістичну мораль та формувати повагу до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість;

- формувати в дитини адекватну самооцінку як регулятор її моральної поведінки, що становить основу таких почуттів, як обов’язок, відповідальність, сором, провина, совість;

- формувати усвідомлення своєї залежності від представників старшого покоління;

- розуміння обов’язків щодо молодших, уважно й турботливо ставитися до них, опікувати їх, допомагати їм, виявляти правдивість, чесність у стосунках із молодшими, справедливість в оцінці їхньої поведінки;

- формувати навички безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих, уміння швидко звертатися по допомогу у критичній ситуації.

Розвиваючі завдання:

- розвивати критичне, логічне мислення, вдумливість;

- вміння оцінювати ситуації морально-правового змісту;

- вміння запобігати виникненню конфліктів, долати їх;

- висловлювати та відстоювати свою точку зору; аналізувати власну позицію та враховувати думку інших;

- почуття відповідальності за свої дії;

- вміння співвідносити свої домагання з можливостями; орієнтуватися в своїх чеснотах і вадах;

- вміння захищати молодших від несправедливості, грубощів, зухвальства;

- відчуття захисту, підтримки, життєвої опори, які дають батьки, бережливо і вдячно цим користуватися.

Виховні завдання:

- виховувати пошану до законів України;

- уміння дотримуватися правових обов’язків та користуватися своїми правами;

- почуття гордості за себе, за свою індивідуальність, гідність, впевненість у своїх можливостях;

- шанобливе ставлення до рідних, знайомих, відчувати межу припустимої поведінки;

- почуття приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими;

- почуття відповідальності за доручену справу, результат якої важливий для навколишніх;

- готовність радіти успіху ровесника, розділяти його засмучення, допомагати в разі необхідності;

- негативне ставлення до будь-яких форм насильства;

- бажання виконувати правила співжиття у сім'ї; розрізняти обов’язки і поважати права кожного члена сім'ї, сумлінно виконувати власні обов’язки.

ФОРМИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ПРАВОВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ

Розглянемо найефективніші, на нашу думку, форми, методи і засоби правовиховної роботи з дітьми. Як відомо, провідним видом діяльності для дитини є ігрова діяльність. Практика показує, що гра – та чарівна паличка, яка перетворює процес навчання на цікаву, захоплюючу пригоду. Гра орієнтує малюка в соціальній дійсності, виховує в нього прагнення до суспільно значущої і суспільно оцінюваної діяльності. Грі дітей треба приділяти велику увагу і тому, що в ній формується характер, вольові якості, відбувається “навчання життю” за певними правилами. Інакше кажучи, у грі діти регламентують свою поведінку за допомогою правил. Вони поводяться природно та невимушено. У грі виховується позитивна самооцінка та формується на її підставі “Я”-концепція. Використовуючи різноманітні ігрові вправи, діти набагато легше засвоюють матеріал, працюють із більшим зацікавленням. У плані виховної роботи з дошкільниками доцільно проводити:

- ігри-вправи на актуалізацію “Я”;

- ігри-вправи, в яких дітям пропонується розв’язати ситуації з певним морально-правовим змістом;

- дидактичні ігри, наприклад, “Порівняй героїв казок”, “Яке право порушено”, “Що добре, а що погано”, “Східці правди (доброти, ввічливості)” та інші;

- ігри-стратегії та сюжетно-рольові ігри.

Необхідно зазначити, що процес усвідомлення дитиною себе як реально діючої особи перебуває під сильним впливом так званого ідеального самообразу. Він формується на ранніх етапах розвитку особистості в умовах позитивних емоційних контактів дитини з близькими дорослими, а також внаслідок ототожнення себе з героями казок, оповідань – носіями високих моральних якостей. Тому необхідно широко звертатися до творів художньої літератури та усної народної творчості. Завдяки вмілому педагогічному керівництву можна спрямувати емоційне сприймання дошкільниками художніх творів у русло моральної та правовиховної освіти. Особливого визнання серед педагогів здобула, звичайно, казка як доступний і впливовий жанр народної творчості. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Засуджуючи зло, викриваючи жорстокість, казки переконують у необхідності взаємин на засадах добра і гуманізму. Тому пропонується читання творів художньої літератури, зокрема, казок із подальшим їх обговоренням. Доцільно проводити літературні ігри, які можуть бути як складовою частиною занять з художньої літератури, так і проводитися окремо як мовленнєві заняття на літературному матеріалі. У них може брати участь невелика група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу. Наведемо кілька пропозицій щодо таких занять:

- намалювати словесний портрет дійових осіб;

- придумати інше закінчення казки;

- придумати сюжет, коли казкові герої змінюють свою поведінку, і їхні вчинки вже не завдають болю, кривди, зневаги іншим;

- ввести в казковий сюжет нового героя;

- уявити себе на місці того чи іншого персонажа, передати його стан, почуття тощо.

Із старшими дошкільниками проводяться морально-етичні бесіди на такі теми: “Правила доброти”, “Наші обов’язки”, “Як я можу допомогти батькам”, “Правила чесності”, “Добрі та погані вчинки” та інші. Цікавим є метод використання умовних знаків “Права дитини”.

Як відомо, діти дуже люблять розваги. Розвага проводиться з метою узагальнення всього, чому діти навчилися. Добираючи їх, педагогам потрібно застосовувати матеріал, що має і правовиховну цінність. Пісеньки, вірші, сценки ненав’язливо, образно вчать, що соромно лінуватися, бути нечупарою, ображати менших і слабших, казати неправду і т.д. Але треба наголосити, що без попередньої роботи педагога дітвора тільки сміється з “героїв” творів, не роблячи для себе ніяких висновків. Отже, слід посилити емоційні акценти бесід – адже діти сприймають світ передусім серцем, почуттями, а вже потім розумом. Тому маємо про негативне завжди говорити з відразою, огидою, гнівом, презирством, а про позитивне – захоплено, зі щирою повагою.

У правовиховній роботі з дітьми доцільно також використовувати засоби театру. Як зазначають психологи, використання театру та елементів театралізованих дій розширює владу свідомості над емоційно-інстинктивною сферою людини. Мистецтво театру впливає не тільки на свідомість актора та глядача, а й на глибинні психічні процеси. Дитина не усвідомлює того глибинного сліду, який залишає в її душі знайомство з театральною виставою, участь у драматизаціях або театралізованих діях, а дорослий бачить “відгуки” благодійного впливу мистецтва в поведінці, мовленні, жестах вихованця.

Треба зауважити, що формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки та найпростіших правових знань базується на прикладах поведінки дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів потрібно не лише враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками. Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я. Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми, та теплі кревних взаємин. Тому, як зазначалося у виступах на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім'ї зокрема. Поки що ми спостерігаємо, що в багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях пошановують права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості. Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу в країні.

Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні та труднощів у навчанні.

Коли порушуються права дитини?

- Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

- Коли її потреби ігноруються.

- Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

- Коли порушується недоторканність дитини.

- Коли дитину ізолюють.

- Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

- Коли її особисті речі не є недоторканними.

- Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

- Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Оскільки перші уроки стосунків із навколишнім світом дитина дістає в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, еталон для власної поведінки. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Тому перед педагогами дошкільних закладів постає завдання – зацікавити батьків перспективою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодумцями. При цьому роботу з батьками потрібно спрямовувати на формування правового світогляду батьків та на активізацію їхньої уваги й підвищення інтересу до проблем захисту прав та гідності дітей. Родина і дитячий садок повинні гармонійно співдіяти на основі взаємної поваги і підтримки, дотримання прав та виконання обов’язків обох партнерів як однодумців. Просвітницька робота з батьками включає: ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права дитини, із Законом України “Про охорону дитинства”, оформлення спеціальних стендів, організація виступів фахівців, відвідання дітей удома з метою вивчення соціально-педагогічних умов родинного виховання, ставлення батьків до своєї дитини, її емоційне самопочуття вдома, анкетування батьків. Роз’яснюючи батькам важливість і норми морально-правового виховання дитини, потрібно залучати батьків до підготовки та проведення свят, розваг, виставок малюнків, організовувати зустрічі та бесіди з батьками, чиї професії покликані захищати права та безпеку в суспільстві, проводити батьківські збори, індивідуальні бесіди на тему морально-правового виховання дітей та дотримання прав дитини в сім'ї.

Критерієм результативності морально-правового виховання дошкільників виступає сукупність таких показників: знання дитиною способів поведінки за певними моральними правилами, дотримання їх у різних видах діяльності – у грі, в іграх-заняттях, у трудовій, побутовій діяльності; розуміння значення моральної поведінки; знання дитиною елементарних прав та обов’язків дитини, розуміння зв'язку між поняттями: “право”, “правило”, “честь”, “обов’язок”, розуміння свого статусу в суспільстві, вміння аналізувати поведінку дорослих стосовно дітей, прагнення дитини до високої самооцінки. Розуміння дітьми морально-правового змісту способів поведінки сприяє перетворенню зовнішніх, об’єктивно заданих правил поведінки у внутрішні мотиви.

Аналіз підсумків морально-правової виховної роботи покаже, які корективи треба внести в систему морально-правового виховання, яку передбачити додаткову індивідуальну роботу з вихованцями і з їхніми батьками.

ОРІЄНТОВНІ КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ, РОЗВАГ

НОВА КАЗКА ПРО КОЛОБКА

Завдання: Поглиблювати знання дітей про правила людського співжиття, а саме: дисциплінованість, скромність, дотримання усталених норм культурної поведінки. Формува-ти вміння приймати правильне рішення. Учити засуджувати хвалькуватість, жорстокість, хитрість. Знайомити дітей із правами дитини на основі статей Конвенції ООН. Розвивати фантазію, зв’язне мовлення, уміння міркувати. Виховувати доброзичливі взаємовідносини у дитячому колективі.

Матеріал: магнітофон, запис пісні Колобка, ляльковий театр: Лисичка, Колобок, Рябко, Горобчик.

Хід заняття

Діти, прислухайтеся! Ви чуєте? Хтось співає. (За дверима – магнітофонний запис пісні Колобка. Колобок проситься в групову кімнату.)

Вихователь: Подивіться, хто до нас завітав! (Колобок вітається. Каже, що він ледве втік від Лисички. Діти запрошують Колобка сісти.)

Колобок: Щось у мене одні неприємності.

Вихователь: Діти, пригадайте, як Колобок опинився в лісі? Чи просив він дозволу піти в ліс погуляти? Чи правильно зробив Колобок? Як звірі зустрічали Колобка? Що він їм казав? Як ви думаєте, Колобок скромний чи хвалькуватий? Які прислів'я про хвальків ви знаєте?

Не хвали сам себе, хай тебе інші похвалять.

Хвалиться горщик, що відро розіб’є.

А який вірш ви знаєте про хвальків?

МИШКО-ХВАЛЬКО

– Хто найкраще з нас стрибає?

Мишко руку підіймає.

– Хто найкраще з нас танцює?

– Я, – він руку простягає.

– Хто найбільший з нас хвалько?

Діти крикнули: – Мишко!

Вихователь: Діти, скажіть, будь ласка, люди схвалюють чи засуджують хвалькуватість? Розкажіть, як Лисичка обдурила хвалькуватого Колобка? Мені дуже шкода Колобка. А вам? (Відповіді дітей).

Давайте змінимо казку і врятуємо Колобка. Ми навчимо його, як треба було зробити, щоб не трапилося з ним біди, а Лисичці розкажемо, в чому її провина. Як ви думаєте, хто би міг допомогти Колобкові в лісі? Може, в нього є друзі? Може, це пташки, і вони бачили, як Колобок котився лісом, зустрічався зі звірами, з Лисичкою.

(Розповіді дітей. Підсумувати сказане: підлітає горобчик до Колобка і каже:)

Горобчик (вих.): Чи ти зрозумів, Колобочку, що треба було просити дозволу в бабусі, щоб піти гуляти в ліс? І не треба було хвалитися, а при зустрічі зі звірами постаратися подружитися з ними, ввічливо з ними говорити. А ще можеш вивчити ось таку пісеньку:

Піду друзів я шукати,

Бо не люблю сумувати.

Хочу все на світі знати,

Щоб розумним, добрим стати.

Піду в ліс я погуляти,

Щоб усе навкруг пізнати.

Колобок: Ой яка гарна пісенька! Діти, давайте разом повторимо цю пісеньку.

(Діти повторюють пісню, пританцьовують, плескають.)

Горобчик: Колобочку, ще ми тебе хочемо попередити, щоб ти був дуже обережним при зустрічі з Лисичкою. Діти, допоможіть Колобкові прийняти правильне рішення при зустрічі з Лисичкою. (Діти радять Колобкові не сідати на язик Лисичці, покликати на допомогу своїх друзів або бабу й діда та ін.)

Колобок: Дякую, діти, за пораду. У новій казці я покличу на допомогу свого друга – пса Рябка. Він мені допоможе.

Вихователь: Ой, я здогадалася, як закінчиться казочка. (Розігрує ляльками кінцівку казки.)

Пес Рябко до Лисички:

Гав, гав, гав! Знов забрела

Ти до нашого села.

Колобка ти ображала?

Бачу, очі вже сховала.

Кажи всю правду – признавайся!

А завинила – вибачайся.

Лисичка:  Любий песику, чому

Так сердишся на куму?

Колобка не ображала,

Це я так з ним жартувала.

Рябко:      В цьому лісі всі звірята

Дуже добрі друзі.

Від них тобі перепаде,

Звісно, по заслузі.

Носом чую я брехню,

Я тебе, руда, зловлю!

(Лисичка відстрибує, плаче.)

Лисичка: Тепер в лісі я одна,

І самотня, і сумна.

Дуже хочу друзів мати,

Більш не буду хитрувати.

Вибачте мені, будь ласка,

Знаю я, що зле чинила,

Співжиття закон завчила.

Колобок: Ти не плач, руда Лисичко,

Будем друзями, сестричко!

Рябко:     Якщо капості забудеш

І робити зла не будеш.

А іще запам’ятай:

Поважати треба інших,

Як себе, і навіть більше.

Вихователь: А ще, Лисичко, запам’ятай: все, що є на світі, має право на життя, жодна дитина не може бути скривджена будь-ким. Правда, діти? Ось послухай вірш:

Дитина:  І дорослий, і дитина,

І пташина, і тварина,

І метелик, і жучок,

І маленький будячок –

Всі, хто є на білім світі,

Мають право бути й жити!

Вихователь: Діти, чи сподобалася вам нова казка про Колобка? Чи справедливо покарали Лисичку? Чи зрозуміла Лисичка свою провину? Чи раді ви, що Колобок залишився живим, Лисичка його не з'їла?

Колобок: Я дуже дякую вам, діти, за таку гарну казку. Я обіцяю, що вже буду слухняним, нікого не буду засмучувати своєю поведінкою.

(Всі співають пісню “Як чудово в світі жити”. Див. Додаток.)

У повсякденні пропонується дітям намалювати Колобка веселого і сумного. Варіант: на малюнку зображене і Сонечко. Сонечко хвилюється за Колобка. Як думаєте, на якому малюнку воно буде сумним, а на якому веселим? Домалюйте.

НАЙЩАСЛИВІША ДИТИНА

     Мамо, мамочко, матусю,

Я до тебе притулюся.

Буду я в таку хвилину

Найщасливіша дитина.

Завдання: Поглибити знання дітей про сім'ю, відносини між дорослими членами сім'ї та дітьми. Формувати в дітей уявлення про права дитини, знайомити з деякими положеннями Конвенції про права дитини, а саме: кожна дитина має право на життя, турботу і любов батьків та держави. Вчити аналізувати ситуації з життя казкових героїв. Виховувати гуманні почуття, доброзичливість, милосердя, почуття співпереживання до дітей-сиріт, повагу та любов до батьків та інших людей.

Матеріал: Конвенція про права дитини, вірші, персонажі казок (ляльковий театр).

Хід заняття

Вихователь: Діти, я знаю, що ви дуже любите, коли до вас приходять казкові герої. Тому я сьогодні запросила їх у гості. Відгадайте, хто до нас прийшов. (Вихователька показує ляльок, ляльки вітаються.)

Ляльки: Як у вас тут гарно, затишно! У вас багато іграшок. Напевно, вам тут добре живеться, весело. Чи не так?

Діти: Так, нам весело в дитсадку. Ми тут граємося, їмо, відпочиваємо, а також вчимося. Про нас тут дбають дорослі.

Вихователь: Запросіть, будь ласка, наших гостей сісти. Хай вони послухають, про що ми будемо говорити. (Діти запрошують ляльок, подають стільчики.) Діти, послухайте вірш, і ви зразу здогадаєтеся, про що ми сьогодні будемо говорити. Вірш називається “Дорогі і завжди любі”.

ДОРОГІ І ЗАВЖДИ ЛЮБІ

Віктор Косяченко

Між людей найближчі в світі,

А скоріш то перший світ.

Милі, злагідні, привітні

Аж повік з дитячих літ.

Ти щасливий... Сонце, квіти...

Ангел ти при людях тих.

Так нелегко, як на світі

Одного не стане з них.

Бачиш, світла прагнуть всюди.

А бува ж не без імли:

Біль і біди цілять в груди...

Це від них тебе ті люди

Якомога берегли.

Догадайся, хто ж ці люди,

І назви їх тут як слід,

Дорогих і завжди любих...

(Мама, тато, бабця, дід.)

Про кого цей вірш? Як одним словом назвемо цих людей? (Сім'я.)

Хто назве членів своєї сім'ї? Хто твої батьки, чим вони займаються? Чи проводите свій вільний час із батьками? Які стосунки у тебе з батьками? Чи подобається тобі у колі своїх рідних? Чи буває вам сумно вдома? Коли ви веселі? З ким найбільше любите проводити дозвілля? Діти, хто розкаже віршик про членів сім'ї? (Діти розповідають вірші за бажанням).

НОВИЙ ЗАКОН

А. Костецький

Коли б начальником я став,

Хоч на одну годину,

То я одразу б наказав

Закон ввести єдиний:

У дні святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру,

Ще й всюди б входи спорядив

Словами охоронними:

“Вхід без дітей

Для всіх батьків

Суворо заборонено!”.

МАМО, МАМОЧКО, МАТУСЮ

К. Вишинська

Мамо, мамочко, матусю,

Я до тебе притулюся.

Ти візьмеш мене за личко,

Глянеш в очі близько-близько.

Поцілуєш в щічку й носик,

Доторкнешся до волосся.

Буду я в таку хвилину

Найщасливіша дитина.

Гарна, добра, щира ненько,

Ти одна така рідненька.

Як же хороше з тобою!

Будь завжди, завжди зі мною.

Скінчився день, прийшов з роботи тато,

І наче посвітлішала кімната.

Я знаю, в нашій хаті, наче свято,

Коли приходить із роботи тато.

Лялька: Я зрозуміла, діти, що ви щасливі, тому що у вас є мама і тато, є братик чи сестричка, бабуся, дідусь, є добрі друзі. Вони піклуються про вас.

Щастя у вас зовсім близько,

Біля тата й мами.

Можна просто легенько

Доторкнутись руками.

А чи всі діти у світі щасливі? Чи всі мають рідну домівку, де б їм було добре, затишно? Чи знаєте ви дітей, яким важко живеться? Чи бачили ви дітей, які жебракують? Як ви думаєте, чому вони це змушені робити? (Розповіді дітей).

Вихователь: Діти, чи пам’ятаєте, яка доля у нашої гості? Як із нею поводилася мачуха? Чи схвалюєте ви поведінку мачухи? Чи можна так робити, чи можна кривдити інших, особливо дітей, тим більше дітей-сиріт? Чи можна виганяти дітей з дому, розлучати їх з рідними? (Відповіді дітей).

Діти, ви правильно розмірковуєте про те, як потрібно ставитися до інших людей, до дітей. Запам’ятайте, що кожна дитина має право на життя, турботу і любов батьків. Якщо ж трапляється так, що про дітей не піклуються батьки, то такі діти живуть і виховуються у спеціальних садочках та школах, а ще діти-сироти виховуються в чужій родині, де до них ставляться з повагою і любов’ю. А кривдити дітей дорослим забороняється, або ще кажемо, що дорослі не мають права погано ставитися до дітей. Подивіться на цей знак. (Розглядають умовний знак: всі діти мають право на любов і піклування, та діти мають право жити разом зі своїми батьками, і нікому не дозволено їх розлучати.). За що вас люблять рідні?

ЗА ЩО МЕНЕ ЛЮБЛЯТЬ

М.Підгірянка

Любить мене матуся,

Що я гарно вчуся.

Любить мене тато,

Що читаю багато.

Люблять мене сусіди,

Що я чемний завжди.

Не пустую ніколи

Ні удома, ні в школі.

Діти ростуть щасливі, якщо про них дбають рідні, а діти, звичайно, теж люблять своїх батьків, намагаються бути чемними, добрими, щоб не засмучувати батьків поганими вчинками. Я вам прочитаю гарний вірш про щасливих діток, і ми його вивчимо, а ви всі вдома розкажете цей віршик своїм рідним, навчите братика або сестричку.

Нам для щастя треба зовсім небагато:

Сонце, зорі, небо і весела хата.

А у хаті рідні, друзі, мама й тато,

Щоб любов і радість там жила крилата.

Щоб були стосунки в сім'ях добрі й щирі,

І зростали дітки в злагоді і в мирі.

Щоб була робота в тата і у мами,

Діток пригортали ніжними руками.

Діти, а що ми порадимо нашій гості? Можливо, порадимо їй розказати мачусі про те, що діти теж мають свої права. А ще треба сказати, що милосердя і доброта, уміння допомогти знедоленому, нещасному завжди цінувалося між людьми. А тому до сироти чи слабкої дитини треба ставитися ще з більшою повагою, ніж до сильних.

Кожну мить, кожну хвилину

Треба дбати про родину.

Треба труднощі долати,

Щастя дітям дарувати.

(Виконується пісня “Моя родина”,

сл. і муз. Н. Рибальської, див. Додаток)

ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА

Завдання: уточнити та поглибити знання дітей про добро і зло. Закладати основи розвитку духовності дитини. Розвивати здатність розуміти необхідність хороших стосунків з ровесниками та іншими людьми. Формувати вміння висловлювати власну думку, об’єктивно оцінювати свої та чужі вчинки. Виховувати любов і шанобливе ставлення до оточуючих, вміння відчувати настрій іншої людини, чутливість, доброту, прагнення допомагати слабшому, милосердя, любов та бережне ставлення до природи.

Попередня робота: вивчення віршів, пісень, прислів’їв та приказок про доброту, про членів сім'ї, читання та обговорення творів В.Сухомлинського “Сиві волосинки”, “Сьома дочка”, “Як Сергійко навчився жаліти”, “Лялька під дощем”, розповідання казок “Коза-дереза”, “Зайчикова хатка” тощо.

Матеріал: ширма для лялькового театру, ляльки – фея Доброта (гарно одягнена, на голові віночок з квітів, в руках корзинка з подарунками для дітей – Добриками (усміхненими сердечками)), фея Зло (погано одягнена, похмура, на голові віночок із колючок).

Хід заняття

Фея Зло іде і говорить:

– Ой, яка я нещасна! Ніхто зі мною не хоче дружити! Всі мене проганяють! Ой, як багато тут дітей! Ви знаєте, діти, хто я? Я – фея Зло. Я дозволяю і навіть допомагаю всім бути злими, битися, не ділитися іграшками, не дружити між собою, нікого не любити! Чи хочете ви зі мною подружитися? Ні? ... І ви не хочете зі мною дружити і бути злими? Що ж мені робити?

З'являється фея Доброта.

Фея Зло: – Ой! Хто це йде? Така гарна дівчина!

Фея Доброта: – Доброго дня Вам усім!

Фея Зло – Не можу чути слова “добрий”! Хто ти?

Фея Доброта: – Я – Доброта. Спішу ось до дітей на свято Доброти. Вони вже чекають на мене, бо ми давні друзі. А ти хто?

Фея Зло: – Ой, я Зло. Мене ніхто не чекає. Ніхто не хоче зі мною дружити. Може, ти мені порадиш, що мені робити?

Фея Доброта: – Думаю, що тобі треба навчитися робити не погані, а добрі справи, тоді ти перетворишся на добру фею, а з Добром усі люди хочуть дружити.

Фея Зло: – А як мені навчитися добру? Допоможіть мені, розкажіть, що таке добро, доброта, які вчинки добрі?

Фея Доброта: – Діти, давайте розкажемо, що таке добро, доброта, добрі справи. Може, нам вдасться допомогти цій феї стати доброю?

(Ляльки сідають біля дітей.)

Вихователька: – Діти, скажіть, будь ласка, що найперше повинні робити люди при зустрічі?

Діти: – Чемно привітатися, побажати доброго дня.

     Сказати “Добрий день” – так просто,

     І так приємно чути й любо,

     Коли і діти, і дорослі

     Добра і щастя зичать людям.

Вихователь: – Щоб наша зустріч була теплою, доброю і щирою, подаруйте посмішки один одному, бо, як відомо, коли люди посміхаються, то стає світліше, веселіше, тепліше на світі, бо через посмішку людина дарує тепло своєї душі, доброту.

Дитина:     Я всміхаюсь сонечку:

                 – Здрастуй, золоте!

                 Я всміхаюсь квіточці –

                 Хай вона цвіте.

                 Я всміхаюсь дощику:

                 – Лийся, мов з відра.

                 Друзям усміхаюся,

                 Зичу їм добра.

(М.Познанська)

Вихователь: – Гарний віршик про посмішку ми прослухали, а тепер ще й пісню заспіваємо.

(“Розкажіть онуку”, 1998, № 19.)

ДОБРА ПОСМІШКА

Сл. М. Пляцковського, переклад Н. Куфко, муз. В. Шаїнського

Добрий погляд гріє все навкруг,

І від нього кожна квіточка розквітне.

Посміхнись, мій милий добрий друг, –

І до тебе все всміхнеться теж привітно.

Приспів: І тоді на цілий світ

                 Розіллється твій привіт –

                 Подолає зразу всіх, що мають власті.

                 З нерішучого струмка

                 Враз утвориться ріка,

                 Бо від посмішки народжується щастя.

Заспіває пташка між гілля

З нею разом всі сини її і доньки...

Відгукнеться радісно земля,

Ліс заплеще гарно листячком в долоньки.

Приспів.

Від добра на світі всім тепліш,

І нехай у нашім краї буде звично, –

Щоб світилась щирістю скоріш

Добра посмішка на кожному обличчі.

Вихователь: – Від такої гарної пісні і від ваших посмішок всі повеселішали, у всіх покращився настрій. А тепер скажіть, будь ласка, кого ми називаємо добрим?

Діти: – Людей чесних, чуйних, щедрих, тих, хто допомагає іншим, робить добрі вчинки.

Вихователь: – До сьогоднішньої зустрічі ми вивчили багато віршів про доброту. Хто хоче розказати?

ДОБРОТА

На доброті існує світ,

І добротою пахне хліб,

І мирне небо, в школу йти –

Це також вияв доброти...

І до дітей любов свята –

Це чистота і доброта.

                                        (П. Мандзик)

ДОБРОТА

– Доброму скрізь добре! – мама так сказала.

Я її послухав і не зрозумів.

Мама пояснила, казку розказала,

Став я прислухатись до чарівних слів.

Зрозумів, нарешті, що добро творити –

Треба щохвилини, протягом всіх літ!

Це і є завдання кожної людини,

Бо вона приходить для добра у світ!

Всі прийшли на Землю, щоб добро творити,

Щоб ростить старанно честі деревце.

Треба добрим бути, чесно завжди жити,

Й ти ніколи в світі не забудь про це.

                                                    (Н. Красоткіна)

Вихователь: – Молодці, діти, гарно вірші про доброту ви розказали. А які прислів'я про доброту ви пам’ятаєте?

Діти: – Учись робити добро, воно дорожче від золота.

– На доброту відповідають добротою.

– Добре роби, – добре й буде.

– Доброму скрізь добре.

– Хто людям добра бажає, той і собі має.

– Як сам добрий, то й тобі добротою відповідають.

Доброта звертається до Зла:

– Бачиш, які гарні діти в садочку? Чи подобається тобі, як вони розповідають про доброту?

Фея Зло: – Так, і діти, і вірші дуже гарні. А може вони й пісню знають про доброту?

Фея Доброта: – Звичайно, знають. Заспівайте, будь ласка, пісню про доброту! (А.Житкевич. Пісенний зорепад. – Тернопіль, 2002.)

ДОБРОТА

Сл. і муз. А. Житкевича

Розступилась дрімота,

Ходить світом доброта,

Ані смутку, ні журби не знає.

Де природа золота,

Сіє спокій доброта,

А де люди, там серця єднає.

Приспів: Доброта! Доброта!

Добротою день і ніч обіймає.

Доброта! Доброта!

Ходить світом доброта Миколая.

Розступилась дрімота,

Ходить світом доброта,

Не минає ні землі, ні суші.

Усміхніться доброті

Всі, хто є на цій землі,

Хай зігріє вам серця і душі!

Фея Зло: – Дуже гарно співають діти! Мені вже теж захотілося стати доброю. А чи є якісь закони чи правила доброти?

Вихователь: – Звичайно, є, і діти зараз розкажуть про них.

Дитина: – Перше правило: поважай батька і матір і, звичайно, всіх інших членів сім'ї, піклуйся про них.

Фея Зло: – А що, хіба діти повинні піклуватися про дорослих, а не навпаки?

Вихователь: – Звичайно, батьки в сім'ї піклуються про дітей, про їхнє здоров'я, харчування, одяг, навчання. Дорослі члени сім'ї дуже люблять дітей, а добрі діти з вдячністю і любов'ю ставляться до своїх батьків. Розкажіть, будь ласка, діти, що ви можете зробити доброго для своїх батьків?

Діти: – Якщо в когось із батьків поганий настрій, втішити лагідним словом, зробити щось приємне.

– Допомогти по господарству.

– Виготовити подарунок до свята.

– Доглянути за молодшим братиком чи сестричкою.

Вихователь: – Якими лагідними словами ви можете порадувати маму, бабусю?

Дитина: – Мила, дорога, добра, рідна, люба.

Вихователь: – А що завдає батькам болю? Коли вони сумують?

Дитина: – Коли діти бувають неслухняними, вередливими.

Вихователь: – Я бачу, ви знаєте, як порадувати рідних. У вас чуйне і добре серце. Скажіть, будь ласка, до кого треба ставитися з особливою увагою.

Дитина: – До бабусі, дідуся. Про це я вірш розкажу.

ШАНА СТАРШИМ

– Любі діти, – каже мати, –

Треба старших шанувати,

І Господь усього світу

Дасть прожити многі літа.

Пошануйте сивий волос

І старенький тихий голос

І до зморщок придивіться...

Станьте ближче й уклоніться.

Вихователь: – Про добру дитину, яка дуже уважна до своєї бабусі, ми пісню заспіваємо.

(А.С. Житкевич, В.Я. Кащук. Соловейку маленький. Пісні для дітей. – Тернопіль: 2001.)

БАБЦЯ СПИТЬ

(Сл. В. Багірової, муз. З. Присухіної)

Ходить тиша в теплих капцях,

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить:

– Бабця спить, бабця спить. (Двічі)        

Я навшпиньки вийду з хати,

Щоби їй не заважати.

Не скачи, собачко, цить!

Бабця спить, бабця спить. (Двічі)

Вихователь: – Яке друге правило доброти?

Діти: – Допомагай слабким, маленьким, хворим...Жалій інших, а не себе.

Вихователь: – Молодці, ви добре запам’ятали правила доброти. Діти, а що ви зробите і скажете, якщо:

1) твій друг травмувався, і йому боляче;

2) твоя подружка загубила іграшку і плаче;

3) у тебе є велосипед, а у твого друга немає?

(Відповіді дітей).

Вихователь: – Хто пам’ятає, як Сергійко навчився жаліти?

(Дитина коротко розповідає оповідання В.Сухомлинського “Як Сергійко навчився жаліти”).

Вихователь:– Як ви думаєте, як пожалів Сергійко дівчинку, що зробив, і що їй сказав, коли прийшов до неї вдруге? (Відповіді дітей.)

– Діти, скажіть, будь ласка, чи потрібно хвалитися, якщо ви комусь зробили добро?

Дитина: – Добро потрібно робити непомітно, скромно, нікому не хвалитися.

Вихователь: – Правильно, молодець. Чи пам’ятаєте, яку пораду дав хлопчикові тато?

ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчик вбіг із двору в хату

Й до тата голосно гука:

– А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

     То ж, правда, тату, я чутливий

     І маю серце золоте? –

     Задумавсь тато на хвилину

     І так сказав йому на те:

– Коли тебе в тяжку годину

Людина виручить з біди,

Про це добро допоки віку

Ти, синку, пам’ятай завжди.

     Коли ж людині щиросердно

     Ти зробиш сам добро колись,

     Про це добро допоки віку

     Мовчи й нікому не хвались!

(Збірка “Українське дошкілля”)

Вихователь: – Які ще правила доброти ви знаєте?

Діти:       – Прощай помилки інших.

– Не будь жадібним.

Вихователь: – Я бачу, що ви гарні діти, умієте вибачати один одному помилки, значить, ви вмієте дружити. А гарні друзі із задоволенням ідуть до танцю. Давайте і ми затанцюємо веселий український танок.

(Парний танець)

Вихователь: – А що означає “не бути жадібним”?

Дитина: – Це означає, що ми повинні ділитися із братиком, сестричкою, другом всім, що в нас є, не шкодувати ні цукерки, ні улюбленої іграшки.

Вихователь: – А хто розкаже віршик про таких гарних братика й сестричку?

СЕСТРИЧКА Й БРАТИК

Єсть у мене люба лялька,

Хорошая дуже!

Може, в кого є ще краща,

Та мені байдуже.

     Граюсь лялькою гарненько,

     Гарно убираю;

     Пограюся – та і знову

     Її заховаю.

А як дуже забажає

Братичок маленький,

Даю йому погратися –

Стане веселенький!

     Таке втішне! Ось на ніжку

     Мені примостилось;

     І всі троє ми радієм,

     Всім так любо-мило!

Прийдуть мама, попитають:

– Добре доглядала? –

Скажу: “Як же ж, навіть ляльку

Гратися давала!”

(Олена Пчілка)

Вихователь: – Молодці! Гарно ви запам’ятали правила доброти. А кому ще, крім людей, потрібна людська доброта?

Діти:       – Природі.

                 Людської треба доброти,

                 Щоб цвіт з'явився на калині,

                 Щоб ночі в ранок перейти,

                 Щоб соловейко тьохкав нині.

                 Природі, звірові, людині

                 Людської треба доброти.

Фея Зло: – Що я чую! І до природи людина повинна ставитися з любов'ю, з добротою?

Діти: – Звичайно. Ми повинні любити й берегти все живе: трави і квіти, дерева і кущі, річки і озера, птахів та звірів – всю природу.

Де б ви не ходили – чи в саду, чи в лузі,

Уклоніться кожній квіточці в окрузі.

А ще побажайте доброго їй цвіту,

І багато меду подарують квіти.

Фея Зло: – Ви ще такі малі, то хіба ви можете берегти природу? Як ви це робите?

Діти: – Ми тобі пісню про це заспіваємо.

БУДУ Я ПРИРОДІ ДРУГОМ

Сл. С.Жупаина, муз. В. Таловирі

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом,

Не столочу і трави,

Я скажу їй: “Зеленій, живи!”

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти,

Побажаю дереву і пташці,

Щоб віки жили у мирі й щасті!

(С.Жупанин. Закарпатські візерунки. – Ужгород, 1993.)

Фея Доброта: – Я бачу, ви добрі діти, серце у вас щире, а тому світ до вас добром обернеться, принесе вам щастя і радість.

Діти:       Ми – люди, а тому повинні

Розумне й вічне в світ нести:

У серці кожної людини

Зростити пагін доброти.

Сказав мудрець:

– Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!

Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить.

Вихователь: – Будьте і ви, як сонечка, ласкаві, робіть добро, любіть людей і природу. А фея Доброта принесла вам сьогодні подаруночки – ось ці гарні маленькі Добрики – усміхнені сердечка. Вона дарує їх вам на згадку про сьогоднішню нашу бесіду про доброту.

Фея Зло: – Мені дуже сподобалася зустріч із цими добрими дітьми. Я дізналася багато нового. Я теж хочу бути доброю. Подаруйте і мені Добрика, будь ласка.

Вихователь: – Діти, ви бачите, яка чудодійна сила добра, добрих вчинків? Фея Зло під впливом наших добрих слів та вчинків перетворюється на добру фею. Я хочу, щоб на вашому шляху ніколи не траплялося зло. Нехай воно зникає назавжди. Як кажуть у народі, “Добро не пропадає, а зло вмирає”.

Любі діти! Робіть добро усім –

І юним, і старим,

Щоб згадували вас

Із вдячністю всякчас!

Фея Доброта (звертається до Зла): – Я подарую тобі не тільки Добрика, але і свій віночок із квітів. Діти вже знають, що цей віночок – оберіг від усякого зла. І не роби більше ніколи і нікому зла, а роби тільки добрі вчинки.

Фея Зло: – Дякую за подарунки. Я зрозуміла, що тільки з Добром хочуть всі дружити.

Діти: – Раз ти подружилася з добром, то ми будемо тебе називати своєю подругою, бо ти сьогодні перетворилася на добру дівчинку. Ми запрошуємо тебе в нашу групу і зробимо для тебе добру справу – ми пошиємо тобі гарне, чепурненьке платтячко.

Фея Зло: – Я дуже зворушена вашою добротою. Дякую вам, діти.

Вихователь: – Хто найперший розказує вам про добро, від кого найперше ви вчитеся добру?

Дитина: – Від мами.

Вихователь: – Так і всі ви повинні завжди пам’ятати мамині настанови. Давайте ще раз повторимо мамині настанови. (Пісня “Мамині настанови”, сл. Є. Сухиної, муз. М.Ведмедеві, див Додаток)

Дитина:     Нам прощатися пора,

Та лишиться завжди з нами

Доброта і любов.

То ж чекаємо зустрічі знов.

(Заняття закінчується. Лунає радісна музика.)

ВСІ ДІТИ Є РІВНІ У ПРАВАХ

Завдання: Закріпити знання дітей про права дитини, проголошені в Декларації. Уточнити, що всі люди, і діти зокрема, – різні, але всі мають право на ставлення до них як до рівних. Сприяти становленню ціннісного ставлення дитини до самої себе. Розвивати вміння запобігати виникненню конфліктів, підвищувати рівень самоорганізації поведінки дітей, навчати їх самостійно регулювати свої дії та вчинки. Виховувати почуття поваги до іншої людини, бажання дотримуватися правил співжиття.

Матеріал: Піктограми (умовні знаки) прав дитини за Декларацією, паперові силуети дитини (дівчаток та хлопчиків) різного кольору, картинки, олівці.

Хід заняття

Роздати дітям паперові силуети дітей, різні за кольором, розміром, статтю.

Вихователь: Діти, сьогодні у нас буде дуже цікаве заняття. У кожного з вас на столі є силует дитини. Розмалюйте, будь ласка, обличчя силуету, передаючи емоційний стан дитини. На руках намалюйте, будь ласка, улюблену іграшку або улюбленого казкового героя. Придумайте ім'я своїй ляльці. Порівняйте, будь ласка, силуети, хто з ким хоче.

(Всі паперові силуети розмістити на великому аркуші паперу. Бесіда з дітьми.)

1. Які ці силуети: однакові, чи різні?

2. Чим вони відрізняються? (статтю, кольором, зростом, виразом обличчя, іменами).

3. Скажіть, хто як назвав свою ляльку?

4. Які іграшки або казкові герої зображені на ваших силуетах?

Бачите, діти, ці силуети різні. А що вам нагадують усі ці силуети на великому аркуші? (сім'ю, рід, нашу групу). Подивіться, будь ласка, один на одного, які діти в нашій групі? (біляві, чорняві, повніші і худіші, синьоокі і кароокі, високі та низькі).

Так, діти, хтось із вас любить танцювати, а хтось малювати, хтось любить їсти манну кашку, а хтось вареники. Ви всі різні, але всі ви ходите в один дитсадок, в одну групу, і тут вас ніхто не кривдить і не ображає через те, що ви різні. Ви повинні запам’ятати, що ніхто не має права кривдити вас через несхожу зовнішність чи з інших причин. Всі діти мають однакові права. Ось знак, який говорить про це. (Діти розглядають піктограму “Всі діти є рівні у правах”, аналізують її ). Давайте пригадаємо, які ж права мають діти.

Дидактична гра “Про що говорить знак?” (Діти розглядають різні піктограми, пояснюють зображення).

Діти, як треба поводитися, щоб усім дітям і дорослим жилося добре? Як ви думаєте, який настрій у наших чоловічків-силуетів, що посміхаються? Чому їм весело? Чи дружать вони між собою? Що треба робити, щоб діти і дорослі жили дружно? (Дотримуватися певних правил співжиття і ніколи не порушувати їх). Давайте і ми дружно пограємося. (Проводиться рухлива гра за бажанням дітей).

Станьмо разом ми у коло –

Скільки друзів, глянь, навколо!

Руку дружби простягну,

З другом сварку не почну.

Будемо всі дружно грати,

Правил гри не забувати.

Діти, давайте сьогодні ми з вами придумаємо правила поведінки у групі, яких будемо дотримуватися. Я запишу ці правила, і ми всі зможемо вивчити їх. До кожного правила у нас буде відповідна картинка, щоб ви легше запам’ятали правила. (Діти з вихователькою придумують правила).

1. Бути ввічливими, постійно користуватися чарівними словами.

2. Гратися дружно, ділитися іграшками.

3. Не сваритися.

4. Не битися.

5. Не обманювати один одного.

6. Допомагати один одному, якщо виникла така необхідність.

Картинки ми розмістимо на видному місці, щоб вони нам нагадували про хороші правила поведінки і щоб ми їх краще запам’ятали. А на закінченні ми згадаємо деякі поради Здоровійка для Оксанки і Андрійка (За Ю.Долинською).

Діти:         Не роби того, дитино,

Що тобі було б не миле,

Май добро в своїм серденьку,

Буде жить тобі любенько.

Вчити вас, малята, мушу,

Ласка завжди гріє душу.

Серце добре хочеш мати,

Треба ближніх зігрівати.

Хто про ближніх, рідних дбає,

Від людей подяку має.

Ти це завжди пам’ятай,

Всіх люби, допомагай.

Діти на усій землі

І великі, і малі,

Знають правила прості:

Треба жити в злагоді.

Вихователь: Ось таке цікаве заняття ми сьогодні з вами провели. Я сподіваюся, що ви ще з більшою увагою будете ставитися один до одного і від цього всім буде затишно.

ДІТИ, СПРАВ У НАС БАГАТО, ТРЕБА ЗНАНЬ НАМ НАБИРАТИСЬ

Завдання: Поглибити знання дітей про їхні права. Учити, що кожна дитина має право навчатися, пізнавати навколишній світ, тобто кожна дитина має право на освіту. Розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення. Виховувати бажання вчитися.

Матеріал: ширма для лялькового театру, декорація “лісова галявина”, лялька Червона Шапочка, Вовк, Королева Науки, умовні знаки, що позначають права дитини за Конвенцією.

Хід заняття

(Заняття розпочинається ляльковим театром. На лісовій галявині зустрілися Червона Шапочка та Вовк.)

Вовк: Здрастуй, Шапочко Червона, а куди ж це ти поспішаєш?

Червона Шапочка:     Поспішаю на гостини,

У Бабусі іменини.

Вовк:      Довго будеш ти блукати,

                 Краще слухай Вовка-брата.

                 Я тобі допоможу,

                 Шлях короткий покажу.

Червона Шапочка:

            Не підманеш, Вовче-брате,

Бо умію я читати.

В мене книжки є – “Казки”,

Їх читаю залюбки.

Вовк:      Що, що, що? Вмієш читати?

                 Може, вмієш ще й писати?

                 Хто дозволив це робити?

                 Треба все заборонити!

Червона шапочка: Як це заборонити!? Ти що, не знаєш, що всі діти мають право на освіту, на навчання, і ніхто не може заборонити дітям вчитися!

Вовк: А що, у дітей ще й права є?

Червона шапочка: Звичайно! Вовче-брате, бачу – ти нічого не знаєш! Давай попросимо дітей, хай тобі розкажуть про права дитини і, зокрема, про право на освіту. Згода?

Вовк: Та вже згода. Послухаю, що скажуть діти. Це будуть, мабуть, якісь дивні розповіді, бо у них тут я бачу і знаки вуличного руху дуже дивні.

Вихователь: Діти, та хіба це знаки вуличного руху?

Діти: Ні, це умовні знаки, на яких зображені права дитини. (Діти розповідають про права дитини за піктограмами: всі діти мають право на повноцінне харчування; на відпочинок і дозвілля; на любов і піклування, та ін.).

Сьогодні ж, діти, ми вивчимо ще один знак. Він розказує про те, що всі діти мають право на освіту. (Діти розглядають знак, бесідують).

Скажіть, що можуть навчитися такі діти, як ви? (Розказувати вірші, співати пісні, розповідати казки, малювати, гратися, та ін.)

Хто вас навчає? (Батьки, вихователі, та ін.). Хто розкаже, що ми навчилися в дитсадку?

В садку навчились ми дружити,

І старших, і малих любити,

Гуртом читати, малювати,

Пісні співати, танцювати.

Ми тут любесенько зростали,

Та вже шкільна пора настала,

І скоро йти нам в перший клас,

Залишимо садочок наш.

(Стук у двері. Заходить Королева Науки.)

Діти, хтось до нас іде!

Королева Науки: Я – Королева Науки. Я прийшла вас запросити до країни Знань. Я принесла вам умовний знак, який розказує про те, що всі діти мають право на освіту.

Навчатись у школі

Почесно й цікаво.

Запрошую усіх вас

Я до країни Знань.

Допитливим, старанним

Відкриє школа двері,

І відповість охоче

На сотні запитань.

Вихователь: Ми дуже раді, що ти завітала до нас. Ми дякуємо за твоє запрошення до країни Знань, і приймаємо його. Наші діти хочуть дізнатися про все на світі. Вони вже знають про деякі права дітей. Ми якраз Вовчикові розповідаємо про права дітей, то ж зараз розповімо ще і про право на освіту. (Діти розглядають піктограму, аналізують зображення на ній. Бесіда з дітьми.)

У скільки років діти ідуть до школи? Скільки вам років? Чи скоро ви підете до школи? У кого є старші братик або сестричка, які навчаються у школі? Чи знаєте ви, які предмети вивчають учні у школі? Як ви думаєте: що допомогло Червоній Шапочці не потрапити у біду? Про що можна дізнатися із книжок? (Про природу, про тварин, про різні пригоди, про нашу Батьківщину, про інші країни, про різні планети, та ін.).

Книжку хто не поважає,

Сам себе той обкрадає.

Треба всім у школі вчитись,

Глупим щоб не залишитись.

Вихователь: Діти, ми знаємо гарну пісню про те, що вчать у школі, то ж давайте, ми для Червоної Шапочки та Вовчика заспіваємо цю пісню.

(Діти співають пісню “Вчать у школі”,

 муз. В. Шаїнського, український текст А.Гуски, див. Додаток).

Вихователь: Вовчику, думаю, ти зрозумів, що всі діти мають право на освіту і всі діти дуже люблять вчитися. Наші діти теж скоро підуть в школу, і будуть хорошими, старанними учнями.

Вовк:      То до школи ви? Заждіть,

                 І мене туди візьміть.

                 Я навчатись гарно буду,

                 А про пустощі забуду.

                 Я навчуся там читати,

                 Рахувати і писати.

                 Отже, лапа ось моя –

                 З вересня вже учень я.

Вихователь: Діти, ми залишимо цього Вовка в нас в дитсадку і навчимо його, що не можна інших ображати, а треба з усіма дружити. Наш Вовк стане добрим і у казки “Червона Шапочка” буде щасливий кінець. Вовк разом із Червоною Шапочкою піде до Бабусі на гостини і навіть подарує Бабусі букет лісових квітів. І Бабуся, і Червона Шапочка, і Вовк залишаться живими.

Королева Науки:  Діти, ви мені дуже сподобалися. То ж чекаю вас усіх у школі. Думаю, що ви всі будете хорошими учнями.

Діти, справ у вас багато,

Треба знань вам набиратись,

Щоб на радість мамі й тату

Добрими дітьми зростати.

Успіхів я вам бажаю

І на щастя обіймаю.

(Заняття закінчується.)

МІЙ ДІМ – МОЯ ФОРТЕЦЯ

Завдання: Продовжувати знайомити дітей з їхніми правами на прикладах казок та за допомогою знаків-символів. Учити дітей свідомо оцінювати ситуацію, аналізувати вчинки казкових героїв. Розвивати почуття відповідальності за свої вчинки, відчуття захисту, підтримки, життєвої опори, які дають батьки, бережливо і вдячно цим користуватися. Виховувати любов до своїх ближніх, негативне ставлення до будь-яких форм насильства

Матеріал: казкові герої – Коза-Дереза, Лисиця; умовні знаки, картинки, фотографії.

Хід заняття

Вихователь: Діти, сьогодні до нас завітали казкові герої. Послухайте, як жваво вони розмовляють. Зараз ми здогадаємося, з яких вони казок.

(Коза-Дереза страшить дітей, співає пісню Кози із казки “Коза-Дереза”. Лисичка співає пісню “Я лисичка, я сестричка”.)

Чи впізнали ви, діти, цих героїв? З яких вони казок? (Вихователька звертається до Кози та Лисиці.)

- А чому це вам так весело?

Коза: Ви що, не знаєте? Ми дуже сміливі, страшні і в нас уже є своє житло. Ми його силою відібрали від Зайчика.

Лисиця: Ось, які ми молодці,

                 Ось, які ми сильні,

                 Слабших ображаєм,

                 Тому й житло маєм.

Вихователь: Ой, що ви говорите! Це ви молодці? Ви розбійники, а не молодці! Послухайте, що діти думають про вашу поведінку. Діти, чи пригадуєте, що трапилося в казках “Коза-Дереза” та “Зайчикові хатка”? Чи правильно, чи добре вчинили Коза та Лисиця? Як можна назвати подібний вчинок? (поганий, несправедливий, злий). Ви схвалюєте чи засуджуєте вчинок Кози та Лисиці?

Діти, це не просто поганий вчинок. Це – злочин. Запам’ятайте, вони не мали права виганяти Зайчика з його будинку. Ми з вами теж маємо своє житло. Хто розкаже про своє житло? (Розповіді дітей). Кожна людина, і навіть дитина має право на своє житло. Кожна людина має почуватися вдома безпечно. Ніхто не має права пошкодити чи відібрати від інших житло, ображати когось.

Діти, чи буває так, що ви залишаєтеся вдома самі? Хто знає, як треба поводитися, якщо ви вдома самі? (Не включати електричні прилади, не лізти до газу, нікому не відкривати двері). А якщо випадково трапилося якесь нещастя, що треба робити? (Кликати на допомогу сусідів, уміти зателефонувати до пожежної охорони – 101, до міліції – 102 та викликати швидку допомогу – 103).

Чи пам’ятаєте ви, який ми вірш про це вчили?

Плаче курка біля тину:

Хтось украв її дитину,

Може, вовк, а може, лис

Поніс дитя її у ліс.

І сказала мудра ґава,

Що поблизу пролітала:

- Ти не плач і не кричи,

А в міліцію скачи.

Там є хлопці, дужі й браві,

Визволять малого враз.

Бо ніхто не має права

Викрадать дітей у нас.

Для злодіїв є в нас клітка,

Й не благають хай – дарма!

Всі на волі ходять дітки...

Для злочинців є тюрма.

Вихователь: Пам’ятайте, діти, не тільки дорослі мають різні права, але права мають і діти, навіть такі малі, як ви. Дорослі повинні поважати права дітей, ставитися до дітей з любов'ю, з повагою, захищати дітей від тих, хто жорстоко з ними поводиться. А кривдники, звичайно, заслуговують на покарання. Отже, що ми можемо сказати Козі і Лисиці? (Ви не маєте права виганяти Зайчика із його житла).

Щоб ви краще запам’ятали свої права, ми вивчимо деякі умовні знаки про права дитини. (Діти розглядають піктограми). Що вам нагадують ці умовні знаки? (Дорожні знаки). Чи обов’язково дотримуватись правил руху на дорозі? Що може трапитися, якщо не дотримуватися правил руху на дорозі? (Може трапитися біда). Так, лихо може трапитися і тоді, якщо не дотримуватися правил співжиття, якщо хтось порушує права як дітей, так і дорослих. (Вихователька пояснює зміст піктограм “Всі діти мають право на любов і піклування”, “Жодна дитина не має бути скривджена і зневажена”).

Діти, хто піклується про вас? Хто любить вас? Кого любите ви? Чи піклуєтеся ви про когось? Який у вас настрій, якщо вас хтось ображає? А чи трапляється так, що ви когось ображаєте? Чи можна ображати інших? Що треба зробити, якщо ви із кимсь посварилися? (Помиритися). Які мирилки ви знаєте? (Діти розповідають мирилки). Ви повинні знати, що навіть дорослим не дозволено ображати дітей.

Знайте, змалечку всіх діток

Треба вчить, оберігать,

І ніхто в усьому світі

Їх не сміє ображать.

А тепер ми оглянемо виставку картин та фотографій. Ви уважно роздивіться їх і скажіть, на яке право вказує нам ця виставка? (На фотографіях чи картинках зображені діти в сім'ях, свята державні та сімейні, сімейні подорожі).

Ця виставка говорить про право кожної дитини на любов і турботу батьків, сім'ї, інших людей.

Давайте вивчимо віршик.

                 Нас, дітей гарненьких,

                 Ще слабких, маленьких

                 Зневажати, ображати

                 Ніхто не має права.

Я пропоную на закінчення заспівати пісню про дружбу. (Виконується пісня ”Давайте в дружбі жити”, див. Додаток. Заняття закінчується).

ХТО ЗДОРОВИЙ – ТОЙ СМІЄТЬСЯ

Завдання: Розширити знання дітей про те, що вони мають свої права, зокрема, право на здоров'я, на медичну допомогу. Продовжувати формувати культурно-гігієнічні навички у догляді за тілом, навички загартування, рухові навички та навички особистої безпеки. Продовжувати формувати уявлення про обов’язки родини у зміцненні здоров'я її членів, формувати переконання, що добра поведінка забезпечує радісне життя. Виховувати інтерес і усвідомлене ставлення до свого здоров'я. Вчити піклуватися про своє здоров'я та здоров'я однолітків у дитсадку, членів родини.

Матеріал: Лист від Марійки-Хворійки, умовний знак “Всі діти мають право на медичну допомогу”; сюжетні картинки-правила по зміцненню свого здоров'я, на яких зображено: гігієнічні процедури; харчування дітей; діти роблять зарядку, займаються спортом; загартовуючі процедури; щасливі діти з дорослими; аркуш паперу, на який будуть наклеюватися картинки.

Хід заняття

Вихователь: Діти, подивіться, ми отримали листа. Це лист від Марійки-Хворійки. Послухайте, що вона пише. “Дорогі діти! Я потрапила в полон до Феї Спокуси і захворіла. Я зрозуміла, що своєю неправильною поведінкою нашкодила своєму здоров'ю. Мені потрібна допомога лікаря, але Фея Спокуса не відпускає мене. Допоможіть мені, будь ласка, вирватися з полону, або запросіть до мене лікаря, щоб мене вилікував. Марійка-Хворійка”.

Діти, чи допоможемо ми Марійці? Насамперед ми повинні сказати Феї Спокусі, що всі діти мають право на медичну допомогу, а тому вона не сміє не пускати Марійку до лікаря. Ми напишемо Феї листа і пошлемо ось такий умовний знак. (Діти розглядають та аналізують умовний знак: “Всі діти мають право на медичну допомогу”).

Ви знаєте, що у нашій країні побудовано багато поліклінік, лікарень, санаторіїв, де люди можуть покращити своє здоров'я. Та хоч усі мають право на лікування, ви повинні пам’ятати, що про здоров'я треба дбати, здоров'я треба берегти. Кожна людина сама відповідає за своє здоров'я. Щоб бути здоровим, потрібно дотримуватися певних правил. Ми з вами поговоримо про ці правила, щоб ні з ким не трапилося такої біди, як із Марійкою-Хворійкою. Давайте запросимо лікаря Здоровійка і попросимо, щоб він допоміг Марійці. (Заходить лікар Здоровійко).

Лікар Здоровійко: Добрий день, доброго вам здоров'я, діти. Хто мене запрошував? Що у вас болить? Не турбуйтесь, полікую всіх діточок вмить!

Вихователь: У нас всі діти здорові, а захворіла Марійка-Хворійка. Ми просимо полікувати її, а ще хочемо написати їй пам’ятку, що треба робити для того, щоб бути здоровою.

Лікар: Я дуже радий, що діти здорові. Напевно, ваші діти розумні і вміють оберігати своє здоров'я.

Всім відомо – це чудово,

Коли кожен з нас здоровий,

Треба тільки знати,

Як здоровим стати.

Вихователь: Залишайся з нами і послухай, що розкажуть діти. Діти, хто скаже, де народжується здоров'я? (У чистоті). Правильно, а що живе там, де брудно? (різні мікроби, які ведуть до хвороби). Що таке мікроби?

Це маленькі злодіяки,

Хулігани, розбишаки,

Що живуть усюди,

Де є повно бруду:

І в болоті, і в грязюці,

У смітті, та у пилюці,

Під брудними нігтями,

Пазурами, кігтями.

Той, хто руки не помиє,

Їх ковтне, та захворіє.

І тому, малята,

Слід вам пам’ятати:

Будете купатися,

І з милом вмиватися,

Повтікають злі мікроби,

Разом з ними всі хвороби!

Вихователь: Молодці, діти. То ж запишемо перше правило, яке потрібно запам’ятати: щоб бути здоровим, треба тіло тримати в чистоті, а особливо ретельно треба мити руки. Яку картинку ми підберемо до цього правила? (діти вибирають відповідну картинку і наклеюють на великий аркуш паперу).

Чи пам’ятаєте пісеньку про поросятко, яке захворіло якраз через те, що не дотримувалося чистоти?

(Пісня “Поросятко захворіло”, сл. Т. Лисенко, муз. А.Філіпенка, див. Додаток).

Вихователь: Скажіть, будь ласка, що потрібно дітям для того, щоб рости (Добре харчуватися). Які продукти необхідно споживати? (Різні крупи, молоко, м'ясо, яйця, хліб, овочі та фрукти).

Це ж чому завжди у Тані

Щічки ніжні та рум'яні?

Це тому, що Таня наша

Їсть і хліб, і борщ, і кашу.

Чи можна їсти несвіжу їжу? Що треба робити з овочами та фруктами перед тим, як їх їсти? (Мити). Для чого це потрібно робити?

Щоб мати здоров'я, слід правильно їсти,

Вживати поживне і тільки корисне.

Не їсти надміру, не шкодити тілу,

І пам’ятати про вітаміни.

Овочі та фрукти мити,

Щоб ніколи не хворіти.

Бо мікроби щохвилини

Так і липнуть до людини!

Вихователь: Отже, діти, запишемо  друге правило здоров'я – це правильне харчування. Виберемо відповідну картинку до цього правила (На аркуш наклеюють відповідну картинку).

А з чого ми починаємо кожен ранок? (Із зарядки). Для чого потрібно робити зарядку? (Щоб бути здоровим, сильним).

Щоб зрости нам сильними,

Спритними, сміливими,

День у день за розпорядком

Ми виконуєм зарядку.

Прокидаємося вранці

Жваво робимо зарядку.

Любим спорт і фізкультуру,

Прагнем завжди до порядку.

Лиш один рецепт на світі

Всім-усім підходить дітям:

Спорт любити слід,

Проживеш сто літ.

Фізкультура, вправи, спорт –

Всім болячкам засторога.

Глибше дихай! Рівно стій!

Дай усім хворобам бій.

Стали менше ми хворіти –

Раді тата й мами.

Полюбляємо зарядку

І ритмічні вправи.

Під веселу музику діти виконують ритмічні вправи.

Вихователь: Отже, діти, яке третє правило здоров'я ми запишемо? (Щоб бути здоровим, треба займатися фізкультурою і спортом). Знайдемо картинку, яка відповідає цьому правилу і наклеїмо на наш плакат.

Скажіть, а що ми робимо, коли купаємося в річці, загоряємо на сонці, обливаємося прохолодною водою? (Загартовуємося). Правильно, щоб бути здоровим, потрібно загартовувати свій організм.

Щоб узимку не хворіти,

Треба гартуватися:

Загоряти на сонечку

І в річці купатися.

Ще холодною водою

Вранці умиватися,

Після того рушничком

Гарно розтиратися.

Загартовуватись треба

Прохолодною водою,

Щоб до лікаря ніколи

Не звертатись нам з тобою.

Повітря, сонце і вода –

Для всіх хвороб просто біда.

То ж гартуватись, друже, слід,

Щоб врятуватися від бід.

На сонце личко підставляй,

Водою тіло обливай,

Морозу, холоду не бійся,

А для сміливості ти смійся.

Давайте, діти, ми заспіваємо пісню про водичку. (Пісня “Водичка”, сл. Г.Демченко, муз. Вс. Рождественського.)

Вихователь: Записуємо четверте правило здоров'я: це – загартування, а на наш плакат поміщаємо відповідну картинку. А ще, діти, для того, щоб підтримувати своє здоров'я, потрібно одягатися відповідно до пори року, до погоди. Як одягаємося влітку? Взимку? В дощову погоду? І, звичайно, потрібно бути слухняними: слухатися батьків, старших братика чи сестричку, бо ж пам’ятаєте, що сталося із Зайчиком-Неслухнянчиком?

ЗАЙЧИК–НЕСЛУХНЯНЧИК

Т. Лисенко

Заболіло в зайця вухо:

Не хотів він маму слухать,

Зайчик шапки не носив,

Довгі вушка застудив.

Мама сина лікувала:

В вушко ліки заливала,

Мазями розтерла спинку,

Дала чаю із малинки.

Вигріла гарненько вушка,

Вклала сина на подушку,

Заспівала колисанку –

Спи, ріднесенький, до ранку.

Мама сина врятувала,

Лагідно поцілувала,

Не болить в маляти вухо,

Буде зайчик маму слухать.

Вихователь: Яке ж п’яте правило ми запишемо і для себе, і для Марійки? (Щоб бути здоровими, треба бути слухняними). На наш плакат ми помістимо картинку, на якій зображено щасливих, здорових дітей разом із дорослими.

Лікар: Ви, діти, молодці! Ви добре знаєте, що треба робити, щоб бути здоровими. Я впевнений, що ваші поради допоможуть Марійці-Хворійці, а Фея Спокуса вже буде знати, що всі діти мають право на медичну допомогу, а наша держава постійно дбає про здоров'я своїх громадян.

Наша ненька Україна

Всіх вас запевняє,

Що про здоров'я малюків

Вона завжди подбає!

А тепер я поспішу до Марійки-Хворійки, щоб вилікувати її, та віднесу їй вашого листа з правилами здоров'я.

І скажу я на прощання

Мої щирі побажання:

Хочу я, щоб піклувались

Кожна мама, кожен татко,

Щоби їх дитятко

Росло здоров’ятком!

Діти:     Бути здоровим – висока мета

Кожного, хто у садочку зроста.

Бути веселим, красивим і дужим,

Розумним, активним і чуйним до друзів.

Здоров'я – основа усього на світі,

Здоровими бути бажають всі діти.

Для цього потрібно щоденно вмиватись,

Робити зарядку і тепло вдягатись,

Себе гартувати водою і сонцем,

І солодко спати з відкритим віконцем,

І їсти усе, що на стіл подають,

Бо ж страви нам росту і сил додають.

І будуть всі діти веселі й здорові,

До гри і навчання завжди готові.

Хто здоровий, той сміється,

Все йому в житті вдається.

Це ж чудово для людини,

Й для маленької дитини!

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача.

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Хто здоровий – не сумує,

Над загадками мудрує,

Він сміливо в світ іде

Й за собою всіх веде.

Бо здоров'я – це прекрасно,

Здорово, чудово, ясно!

І доступні для людини

Всі дороги і стежини.

Давайте на закінчення нашого заняття заспіваємо веселу пісню та затанцюємо веселий танок.

І ДІВЧАТКО, І ХЛОП’Я МАЮТЬ ПРАВО НА ІМ’Я

Завдання: закріпити уявлення про те, що кожна людина має своє ім'я; стимулювати природний інтерес до своєї особистості через пізнання свого імені. Поглибити знання про походження імен, їх символічне значення. Вчити вживати пестливі форми імен. Продовжувати збагачувати словник дітей характерними українськими іменами. Виховувати розкутість, доброзичливе ставлення до інших.

Матеріал: Сімейні фотографії дітей, бейджики у вигляді квіточок з іменами дітей.

Хід заняття

Діти, послухайте, будь ласка, яка пригода трапилася у казковому лісі. Жила-була у гарній хатинці заяча сім'я: тато, мама та п’ятеро зайченят. Одного сонячного дня зайченята пішли гуляти і, граючись, розбрелися по лісу. Чи зайченята заблукали, чи просто не поспішали повертатися додому, але вже вечір наступав, а їх все ще не було вдома. Мама з татом захвилювалися, стали гукати зайченят, але марно.

Діти, що би ви запропонували мамі-зайчисі і татові-зайцю? Як покликати зайченят додому? (погукати їх). Як погукати? Що треба знати, щоб когось погукати? (треба знати ім'я). Так, щоб до когось звернутися, треба знати його ім'я. Мабуть, у зайченят не було імен, тому так важко було їх погукати, відшукати. А чи знаєте ви, діти, свої повні імена, імена своїх рідних? Давайте пограємося у гру “Будьмо знайомі”. (Діти називають своє ім'я, допомагають собі жестами і мімікою, називають імена інших членів сім'ї. Гру можна проводити, використовуючи сімейні фотографії).

Ім'я має велике значення в житті кожного із нас, воно супроводить все і всіх мов вірний друг. Чи знаєте ви, коли дитині дають ім'я? (Від народження). Так, народилася людина, і ще ніхто не знає, якою вона буде, ким стане, коли виросте, але кожна людина завжди буде носити своє ім'я.

Як маленьке немовля

У світ двері відчиня,

То дарують йому слово

Слово це – його ім'я.

Діти, різні імена часто згадуються у піснях, у віршах. Чи пригадаєте ви такі пісні і вірші (можна використати пісні: “Ой, Марічко, чичері”, “Несе Галя воду”, “Ой у полі криниченька”, “Іванку, Іванку” та ін.)

СІМ'Я

Я – Кіндратик, ти – Марічка,

Я – твій братик, ти – сестричка.

Тато, мама, ти і я –

Дружна, лагідна сім'я.

Це ж чому завжди у Тані

Щічки ніжні та рум'яні?

Це тому, що Таня наша

Їсть і хліб, і борщ, і кашу.

Скоромовки:

Ой Кіндрат, так Кіндрат,

Зуб зламав об мармелад.

Стоїть клен, біля клена стоїть Олена.

Діти, давайте пограємося у гру “Василь”. А щоб вибрати Василя, скористаємося лічилкою.

Раз, два, три, чотири, п’ять

Друзів став я рахувать:

От Максимко, Васильок,

Гриць, Мишко та Ігорьок

І Данилко, й Іванець,

Та і це ще не кінець.

Стільки друзів в мене всіх,

Що й злічити годі їх.

Хід гри. (Діти утворюють коло, хлопчик Василь – посередині. Діти співають):

Ой Василю, товаришу,

Ну ж бо глянь на нас,

Чи вгадаєш, товаришу,

Яка праця в нас?

А коли ти не вгадаєш –

Станемо карати:

Будеш тоді перед нами

Три дні танцювати.

(Діти імітують трудові дії, а Василь відгадує. Гра повторюється з іншою дитиною).

Вихователь: Діти, чи подобаються вам ваші імена? Чи знаєте ви пестливі звертання? Хто назве пестливі форми свого імені? Хто вас так називає? Як бачите, імен є багато і всі вони гарні. А ще є багато імен-символів. Чи знає хтось із вас, що означає ваше ім'я? Кому вдома розповідали батьки про значення імен? (Ірина – означає мир. Батьки називають дитину так, щоб вона була лагідна. Надія – давнє ім'я, означає надію людини на все найкраще, що є в житті: щастя, здоров'я, радість. Олексій – означає захисник, Володимир – силою великий, володар світу, Микола – переможець, Ольга – свята, Софія – мудра, Ярослав – палкий, буйний, енергійний, Дмитро – щедрий).

А тепер послухайте вірш Ірини Жиленко, який ми потім вивчимо.

І дівчатко, і хлоп’я

Мають право на ім'я.

Ти – Надійка, я – Василь.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по-батькові ім'я.

“Я Дмитро Ілліч Орленко!” –

Каже впевнено хлоп’я.

Вихователь: Діти, я вам виготовила значки-квіточки, на яких написані ваші імена. Хоч ви ще не вмієте читати, але дивлячись на ці значки, ви навчитеся, як треба писати ваші імена. А ще ви разом з батьками придумайте розповідь або казочку, де діє гарний, розумний, добрий, сміливий персонаж, якого звуть так само, як і вас.

(Як додатковий матеріал можна використати вірш А.Костецького “Імена”).

Я хотів би страшенно,

Як хочете знати,

Все у світі по-своєму

Знову назвати.

Я назвав би волошку

Тоді голубинка,

Щоб дорослі ще більше

Її полюбили.

А хлоп’ят і дівчат

Я б назвав любенята,

Щоб іще веселіше

Було їм гуляти.

Я б ласкаву тополю

Назвав лопотуля,

Щоб вона для птахів

Дарувала притулок.

А бабусю назвав би тоді я

Любуся,

Щоб світилася ніжністю

Кожна бабуся.

І цвіли б любенят

Голубинкові очі

І любусі гуляли б

Із ними охоче,

А над ними співала б собі

Лопотуля,

І цю пісню її

Всі б навколо почули!

Та речей безіменних

На світі нема.

Жаль, що є вже для цього

Давно імена.

Розвага “ЩИРА ДРУЖБА СТАНЕ НА РУШНИК”

Завдання: Поглиблювати знання дітей про рідний край, Україну. Довести до свідомості дітей поняття “громадянин України”; діти як громадяни України повинні сумлінно виконувати певні правила співжиття. Розширити знання дітей про їхні права, зокрема: всі діти мають право на національну самобутність. Всі діти є рівними у своїх правах. Всі діти мають право на розвиток талантів.

Виховувати глибокі почуття патріотизму, любові до батьків, пошани до родинних традицій, поваги до всіх народів нашої Батьківщини, почуття гідності та самоутвердження.

Матеріал: національні костюми, вишивки, керамічні вироби, національні страви, хліб на рушнику, народні пісні.

Хід заняття

Діти:  Добрий день вам, друзі щирі!

Хай живеться вам у мирі.

Не минайте нашу хату,

Бо у нас сьогодні свято.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай,

Символ дружби – коровай!

Народ України – велика родина.

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для всіх нас – Україна.

Пісня “Наш рідний дім” (Розкажіть онуку,

2002, № 12, с. 55)

Заходить Пізнайко.

Ведуча:   Йде Пізнайко по шляхах...

По зарошених стежках

І питає в дітлашні:

Це чиї дзвенять пісні?

– Наші!

А оці рясні лани,

Що не змірять ширини?

Та оці густі ліси

Дивовижної краси?

– Наші!

А чиї стрімкі річки

Мчать до моря навпрошки,

Та чиї гірські верхи

Височіють навкруги?

– Наші!

А осяяні міста,

Де малеча вироста,

І матусі та батьки,

Цих країв трудівники?

– Наші!

Як же зветься ця земля,

Гарна й зблизька, і здаля?

– Україна!

Пізнайко: Тепер я зрозумів, що потрапив до українських діток на свято. Скажіть, будь ласка, як називаються люди, що живуть в Україні? (Український народ.) Я бачу, що ви у різних костюмах. Ви що, не всі українці?

Діти:        1. Ні! Я – українка.

2. А я – угорка.

3. А я – словачка.

4. А я – росіянка.

Ведуча: В Україні живуть люди різних національностей. У Конвенції ООН про права дитини записано, що всі діти мають право на національну самобутність. У кожного народу є своя мова, свої традиції, релігія, обряди. Діти мають право користуватися своєю національною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію. Сьогодні на нашому святі дружби діти розкажуть про це. А ти, Пізнайку, залишайся у нас на святі, і дізнаєшся багато цікавого. Дівчатка на наше свято прийшли зі своїми ляльками. Напевно, кожна дівчинка співає своїй ляльці колискову, ту найпершу пісню, яку кожній дитині співає мама. Давайте послухаємо, як дівчатка її виконують.

КОЛИСКОВА

Ангеліна Турак

1. Спи, малятко, спи-спи-спи,

Закрий віченьки свої!

Хай присняться добрі люди,

Чисте небо, зорі ясні,

Боже, сина бережи!

2. Спи, малятко, спи-спи-спи,

Закрий віченьки свої!

Всі тваринки полягали,

Голівоньки повкладали

На теплі подушечки.

3. Spí, moj malý, spí-spí-spí,

Zatvor svoje očičky!

Otec praje dobrú nocku,

Mamka spieva uspávanku,

Ježiško ťa zachárny!

4. Édes fiam, aludj már,

Sok jót, szépet álmodjál!

Jó embert és jó világot,

Szebbet annál, amit látunk,

Isten mindíg vigyáz rád!

5. Спи, малыш мой, спи-спи-спи,

Закрой свои глазоньки!

Сказочный мир пусть приснится,

Рай небесный пусть искрится,

Бог мой, сына береги!

(Боже, всех нас береги!)

Ведуча: Дуже гарна пісня. А тепер розкажіть нам про себе, якою мовою ви співали.

    Українка: Ой вдягнуся я на свято...

У вишивану сорочку,

У червоную спідничку,

Ще й коралі на шнурочку.

А на ноги чоботята

Червоненькі, сап'янові.

Я – маленька українка,

Будьте всі мені здорові!

Колискову я співаю своєю, українською мовою. Запрошую наш український гурток заспівати пісню “Діти України” (Дошкільне виховання, 1994, № 5–6).

Словачка: Хоч словачка я маленька,

Та Вкраїна – моя ненька.

В неї щира я дитина.

Добра вся моя родина.

Мову я словацьку маю,

Та й вкраїнську добре знаю.

Для вас, любі друзі, ми затанцюємо словацький танок.

Словацький танець.

Угорка: Добрі люди, вам привіти

 Радо шлють угорські діти.

 Щиро ва усіх вітають,

 І танцюють, і співають.

Ми даруємо вам запальний угорський чардаш.

Угорський чардаш.

Ведуча: Ось так дружно живуть в Україні діти різних національностей. Вони всі – громадяни однієї держави, у всіх одна Батьківщина.

Діти: 1. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

І для всіх нас одна мати –

Рідна Україна.

2. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

3. Я твій громадянин, я прагну підрости,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

4. Україна – рідний край!

Поле. Річка. Синій гай.

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти.

5. Ми всі одна сім'я,

Ми всі одна родина,

Мільйони різних “Я”,

А разом – Україна.

6. Друже мій, не стій окремо,

В наше коло поспішай.

Піснею про Батьківщину

Ми прославим рідний край.

Пісня “Що таке Батьківщина” (Розкажіть онуку, 2002, № 11–12, с. 4).

Пізнайко: Дуже гарно ви розповідаєте вірші, співаєте пісні. Ви, бачу, талановиті діти. А ще мені дуже подобається виставка ваших малюнків та вишивок.

Ведуча: Так, діти навчаються в дитсадку, на гуртках, вдосконалюють свої вміння вдома. У Конвенції ООН про права дитини записано, що всі діти мають право на розвиток талантів. В кожній дитині від природи закладено певний дар. Завдання держави – вчасно помітити талановитих дітей, сприяти розвитку їх талантів та обдарувань. От свої таланти діти і розвивають у нашому садку.

Діти: 1. В садку навчились ми дружити,

І старших, і малих любити,

Гуртом читати, малювати,

Пісні співати, танцювати.

2. Щоб умілі руки мати,

Вчимося шити, вишивати,

Ліпити і конструювати,

І в оркестрі дружно грати.

3. Ноги зовсім не стоять,

Танцювати вже хотять.

Гей, музики, награвайте,

Та від нас не відставайте.

4. Станем разом ми у коло –

Скільки друзів, глянь, навколо.

Руку дружби простягну,

З другом сварку не почну.

Будемо всі дружно грати

І весело танцювати.

5. Є у нас для вас дарунок –

Український наш танок.

Отже, друзі, ширше коло,

Не жалійте чобіток!

Танець із грою на музичних інструментах.

Ведуча: Ось так весело і дружно живуть діти в нашому садку, а держава дбає, щоб у них було щасливе дитинство, мирне небо, а діти, у свою чергу, повинні любити свою Батьківщину.

Діти:1. Ми всі з українського поля,

З блакиті його висоти,

А тому нам випала доля

Не гнутись – до сонця рости.

2. Ми всі діти України,

Український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

3. Свої здібності і сили

Розвиваймо раз у раз,

Щоб народу була втіха

І щоб користь була з нас.

4. Вже закінчується свято

І прощатися пора.

Ми бажаємо Вкраїні

Щастя, миру і добра.

Пізнайко: Хай вам щастить завжди у всьому,

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам всім допомагає

І рідний край оберігає.

Добра вам, злагоди й краси,

Щоб для України росли.

Заняття закінчується піснею “І в вас, і в нас...”.

Скільки б не співали, а кінчати час.

Кращі побажання ви прийміть від нас.

Приспів:    І в вас, і в нас хай буде гаразд,

       Щоб ми і ви щасливі були.

Хай у всіх нас буде в місті, і в селі

Радісно на серці, повно на столі.

Приспів.

Хай біда обходить та й кожен наш дім.

Зичимо здоров'я, щастя вам усім.

Приспів.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

ВПІЗНАЙ, І ДОМАЛЮЙ

Дітям роздається по одному незавершеному малюнку знака (умовні знаки прав дитини). Гравці повинні впізнати цей знак, правильно назвати і домалювати його.

МАЛЮЮ СІМ'Ю

Діти малюють сюжетні малюнки із життя сім'ї або бажані ситуації, розповідають про зображене.

ВІДБЕРИ КАРТИНКУ

Дітям роздаються картинки, на яких подані зображення прав дитини на основі статей Конвенції ООН. Вихователь пропонує словесний опис статей конвенції, а діти знаходять відповідну картинку. Картинки можуть бути як схематичні знаки, так і сюжетні.

ЯКЕ ПРАВО ПОРУШЕНО

Дітям роздаються сюжетні картинки із казок: “Троє поросят”, “Червона Шапочка”, “Коза-Дереза”, “Івасик-Телесик”, ”Снігова Королева”, “Дюймовочка” та ін. Діти визначають, яке право було порушено у цих казках.

Інше завдання – встановити, хто зробив правопорушення, підібрати відповідний умовний знак.

СХІДЦІ ПРАВДИ (ВВІЧЛИВОСТІ, ДОБРА,

ЩЕДРОСТІ ТА ІН.)

Роздаються картки із зображенням східців. Внизу зліва найнижчий рівень риси характеру, а справа вверху найвищий ступінь. Дітям пропонується намалювати себе (інших) на східцях. У бесіді дитина пояснює, чому вона зобразила себе саме на цій сходинці.

РОЗФАРБУЙ КУЛЬКУ

Дітям роздаються картки із зображенням кульки. Пропонується розфарбувати кульку: якщо ти вважаєш себе дуже добрим та ніколи не буваєш злим, розфарбуй всю кульку; якщо ти вважаєш себе добрим наполовину – розфарбуй половину кульки; якщо ж ти вважаєш себе трошки добрим – розфарбуй маленьку смужку.

ДЕТЕКТИВ

За описом, зовнішньою характеристикою дійових осіб визначити, хто скоїв злочин.

ПРАВИЛЬНІ–НЕПРАВИЛЬНІ ПРАВА

На дошці розвішуються ілюстрації до різних прав дитини (вигаданих та справжніх). Учасники вибирають правильні та неправильні картки, обговорюють, чому правильні, чому неправильні.

Я МАЮ ПРАВО

Дітям роздаються різні сюжетні картинки до статей Конвенції ООН про права дитини та картинки із зображенням ситуацій, які не розглядаються в Конвенції. Пропонується вибрати ті картинки, які стосуються статей Конвенції. У відповідях дітей використовується шаблон “Я маю право...”.

Я НЕ ПОВИНЕН

Діти розглядають сюжетні картинки, пов’язані з правильними і неправильними взаємовідносинами в системах: дорослий – дитина; дитина – дитина; дитина – навколишній світ. Відбираються ситуації, які не повинні бути у взаємовідносинах між людьми, людиною і природою тощо. У відповіді дитина використовує шаблон “Я не повинен...”.

ДОДАЙ СЛОВО

Діти стають колом, вихователька з м’ячиком посередині кола. Вихователька починає гру словами: “Якщо людина здорова, то вона ... “, “Якщо людина хвора, то вона...”, і той, кому вихователька кине м’ячик, повинен продовжити речення одним словом. (Здорова людина: добра, щаслива, весела, життєрадісна, усміхнена, привітна, працьовита, енергійна, сильна; хвора людина: сердита, зла, похмура, пригнічена, ображена, сумна, роздратована, плаксива, втомлена).