Тема. Суспільно – політичний розвиток західноукраїнських земель у 60 – І половині 70 – х рр. ХІХ ст..
Мета. Розкрити вплив революції 1848 – 1849 рр. на національно – визвольний рух в Західній Україні, ознайомить учнів з діяльністю «москвофілів » і «народників», визначити спільне і відмінне у їх поглядах; розвивати навички самостійної роботи з історичним матеріалом, виховувати толерантне ставлення до думок і поглядів інших людей.
Обладнання. Настінна карта, підручник, документи.
Тип уроку. Комбінований.
Хід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Повторення, актуалізація опорних знань.
Індивідуальна робота учнів.
Декілька учнів працюють над документом, готують відповіді на запитання до нього.
Вісті з Бразилії
Уривок із статті газети «Громадський голос». 1896р.
« Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не бояться йти, щоб лиш втекти від рідного краю…
Пішов голос про Бразилію. Незнаний це край, далекий, але народ не зважав, не роздумував довго: утекти з неволі – не одинока рада.
І почався гарячковий рух, гарячкова продажа ґрунтів і мандрівка до нової землі. Тисячі братів наших перенеслись до Бразилії, а як їм там живеться, про це досі не мали ми докладної відомості… В одному листі від нашого чоловіка знаходимо ось які звістки про той край, котрий наші збаламучені люди не раз уважають якимсь земним раєм… Кілька миль від Куритіби, головного міста Парани. В цьому місті, однак, були скалисті гори, а на скалі, розуміється , хліб не родить.
З усіх країн Бразилії в одній Парані закладаються колії рільничі; тут емігранти, що одержали землю, мають надію, що може хоч внукам їх буде ліпше, ніж в Галичині. В кожному іншому місці емігранти стають невільними панів, що садять великі плантації кави…
Емігрантів вважають у Бразилії за худобу; жовніри бразильські б’ють і знущаються над ними дуже часто, а станути в їх обороні не можна…»
Завдання до документу
1. Чим була викликана масова еміграція з західноукраїнських земель?
2. На основі наведеного уривка розкажіть про життя за океаном українців першої хвилі переселення.
Решта учнів працюють над історичним диктантом «Тиша». Учні мають по дві сигнальні картки – червона «ні»;зелена – «так». Учитель задає запитання по вивченій темі, на які можна дати відповідь «так» або «ні». Відповідно до запитання учні піднімають сигнальні картки. Пізніше результати перевіряються.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Вступне слово вчителя.
Революція 1848 – 1849 – х рр. в Австрійській імперії сприяла реформуванню економіки і запровадженню ринкових відносин. Однак залишилися невирішеними політичні питання: не було ліквідовано імперський режим, не вирішено національні вимоги пригнічених народів.
Національне питання залишалося центральним у суспільно – політичному житті Західної України. У Галичині з національними вимогами виступили українці і поляки. Австрійська влада використовувала це протистояння у своїх цілях, а для зміцнення своєї влади в Галичині спиралася на поляків. Намісником краю був призначений польський граф Агенор Голуховський, який доповів про проросійські настрої українців, а 1859 р. було зроблено спробу перевести українську мову на латинську абетку.
У ході франко - італо – австрійської війни (1859р.), австро – пруської війни (1866 р.) Австрія зазнала поразки. Після конституції 1867 р., яка проголошувала рівність, Австро – Угорщина не дозволяла собі відкрито переслідувати українське друковане слово і заборону українських культурно – освітніх об’єднань, а українці здобули право брати участь у сеймі. Отже, склалися сприятливі умови для розвитку суспільно – політичного життя. Найвпливовішими у цей період стали москвофіли та народовці.
Виступи учнів з підготовленими вдома проектами.
Матеріал для вчителя.
МОСКВОФІЛИ
Москвофіли — це реакційна суспільно-політична течія, яка покладала надії на допомогу від Росії та прагнула єдності з російським народом.
Вони заперечували існування східнослов'янських націй (української, білоруської та російської), обстоювали тезу "про єдиний загальноросійський народ", до якого зараховували й населення Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття.
Москвофіли об'єднували консервативну інтелігенцію, духовенство та сільську буржуазію.
Ідеологи москвофілів - Д. Зубрицький, Г. Купченко, А. Добрянський.
Вони видавали російською мовою свою газету "Слово", журнали "Галичина" і «Лада".
1866 р. — орган москвофілів "Слово" заявив, що немає українців, є єдиний великий російський народ від Карпат і до Камчатки і є єдина російська мова.
До москвофілів належав член "трійці" Я. Головацький, який 1848 р. був професором української мови й літератури у Львівському університеті.
У 1867 р. він переїхав до Росії, де обійняв посаду голови Археографічної комісії у Вільні.
Москвофіли (їх спершу називали "старорусами", "твердими русинами") одержували фінансову підтримку від офіційних і деяких громадських кіл Росії.
Передумови виникнення москвофільства:
· втрата українським народом власної державності;
· багатовікове іноземне поневолення;
· роздробленість і відокремленість окремих земель;
· низький рівень національної самосвідомості мас.
НАРОДОВЦІ
Народовці — суспільно-політичний рух молодої західноукраїнської інтелігенції, які були прихильниками національного розвитку на народній основі.
60-ті рр. XIX ст. - виник народовський рух. (Це — вчителі, студенти, письменники). Вони орієнтувалися на український народ, присвятили себе служінню йому. Представники — Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича — засновника "Руської трійці"). Федір Зоревич, Євген Згорський та ін. 1862 р. - вони заснували у львові першу нелегальну молодіжну організацію -
громаду (за зразком Київської громади).
Організовувалися учнівські громади, з середовища яких вийшли визначні діячі національного руху: Іван Франко, Остап Терлецький, Іван Пулюй та ін.
Народовці виступали;
· за єдність усіх українських земель;
· за розвиток єдиної української мови на основі народної говірки.
Діяльність народовців:
· засновували часописи ("Мета", "Вечорниці", "Нива", "Русалка"), що користувалися успіхом у молоді, але через брак коштів існували недовго;
· засновували народні бібліотеки;
· у 1861 р. було створено товариство "Руська бесіда", при якому виник перший український професійний театр (1864 р.);
· організовували гуртки художньої самодіяльності;
· влаштовували концерти і творчі вистави;
· у Львові відкрили друкарню;
· у 1867 р. було засновано журнал "Правда", в якому друкувалися твори П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова та ін.
70-80-ті рр. XIX ст. — народовський рух поширив свою діяльність на політику, заснувавши політичні часописи: "Батьківщина" (1879 р.).для селян, "Діло" (1880р.) для інтелігенції.
Володимир Барвинський — редактор "Діла", визначний публіцист.
1880 р. — за ініціативою В.Барвицького у Львові було проведено всенародне віче. Це була перша спроба єднання народовців з народними масами. Було створено першу політичну народовчу організацію - "Народну Раду".
90-ті рр., XIX ст. — народовці проголосили "нову еру" в громадському житті Галичини і в розвитку польське-українських відносин. Народовські депутати у Галицькому сеймі взяли зобов'язання бути лояльними до влади. І.Франко про це висловився так: "мовчати про кривди народних мас".
Народовці одержали кілька чиновницьких посад в адміністративно-управлінському апараті Галичини і стали служити монархії Габсбургів. І Франко закликав боротися з "новою ерою", з політикою тих народовців, які зрадили інтереси народу.
Отже, народовський рух 60-х рр. зміцнив свої позиції в культурно-освітній діяльності віче.
ІУ. Закріплення вивченого матеріалу.
Заповнення таблиці.
НАРОДОВЦІ
|
МОСКОФІЛИ
| |
Період діяльності
| ||
Засновники
| ||
Програма, мета
| ||
Діяльність
| ||
Результати діяльності
|
У. Домашнє завдання.
Відповідний параграф підручника, повторить про роль у суспільно – політичному житті України Т.Г.Шевченка.
У. Домашнє завдання.
Немає коментарів:
Дописати коментар