Тема. Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у ІІ половині 70-90-х рр. ХІХ ст.

Тема. Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у ІІ половині 70-90-х рр. ХІХ ст.

Мета. Охарактеризувати діяльність народовців у 80-90-х рр. ХІХ ст., з’ясувати особливості цього руху і роль у ньому М. Грушевського; розвивати вміння учнів аналізувати історичні явища і події, оцінювати роль історичної особи, її вплив на перебіг подій; виховувати повагу до борців за незалежність  українських земель.

Обладнання. Настінна карта, підручник, документи, роздавальний матеріал «Як скласти історичний портрет», таблиця «Порівняльна характеристика поглядів М.Драгоманова на українську державу і сучасної Конституції України», картки.

Тип уроку. Комбінований.

                             

                                           Хід уроку

І.Організація класу. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Кілька учнів працюють з картками.

Картка І.

1. Охарактеризувати діяльність москвофілів.

2.Поясніть термін «демографічний вибух», назвіть його наслідки для західноукраїнських землях у ІІ половині 70-90-х рр. ХІХ ст.

3. Назвіть провідні галузі промисловості Західної України ІІ пол. ХІХ ст.

 Картка ІІ.

1.Назвіть ті галузі промисловості Західної України ІІ пол. ХІХ ст., які розвивалися повільно.

2. Поясніть термін «промисловий переворот».

3. Охарактеризувати діяльність народовців.

             Рекламні проекти.

 2 групи творчих учнів працюють над створенням реклам культурно- освітнього товариства «Просвіта» і літературного товариства ім. Т.Шевченка.

Індивідуальне завдання.

 За словником слів іншомовного походження пояснити значення слів «революція», «радикал».

Із рештою учнів вчитель проводить повторення пройденого матеріалу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Учень повідомляє про значення слова «радикальний».

1.     Докорінний, основний, рішучий.

2.     Той, що дотримується крайніх поглядів.

Радикали – прихильники рішучих методів у розв’язанні певних завдань, насамперед політичних.

Випереджальне завдання.

Дати відповідь на питання. Яку роль відіграв радикальний рух у національно- визвольному русі західноукраїнських землях у ІІ половині 70-90-х рр. ХІХ ст.?

1. Діяльність галицьких народовців в ІІ половині ХІХ ст.

 Розповідь вчителя.

У середині 70-х років ХІХ ст. у Галичині з’являється молода інтелігенція, яка стала критично оцінювати діяльність москвофілів і народовців, прагнула надати українському рухові більш революційного характеру.  Їх називали радикалами.

Робота з терміном.

Революція - розгортання, переворот – докорінна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного стану до іншого, від старого до нового.

Появу радикальної течії на політичній арені Західної України знаменував перший львівський судовий процес проти українських радикалів 1877-1878 років – І. Франка, М. Павлика, О.Терлецького. поштовхом до їх появи став  виступ М.Драгоманова.

Робота з документом.

 Порівняти погляди М.Драгоманова на українську державу і зміст сучасної Конституції України. (Додаток №1) (учні заповнюють тільки ліву частину таблиці, праву - вдома).

Погляди М.Драгоманова на українську державу	Сучасна Конституція України
1.
2.
3.
4.

Розповідь вчителя. Діяльність радикалів: І.Франко разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», який через переслідування властей змінив назву на

«Дзвін», а потім – на «Молот»; вели пропаганду серед народу, прагнули посилити вплив у читальнях «Просвіти», перетворити їх на свої осередки.

         Погляди радикалів. Вони стояли на теоретичних засадах соціалізму, виступаючих на захист соціальних інтересів селян та національних інтересів українців Галичини. Критикували існуючий лад, москвофілів і народовців, прагнули захистити інтереси селян і робітників у конкретних справах.

           Патріоти Галичини розуміли, що для досягнення мети потрібно об’єднати всі зусилля в межах однієї організації.

1885 р. народовці створили таку організацію – Народну раду. Її очолив Юліан Романчук. Рада проголошувала розвиток народності, поступ і лібералізм, демократію і федералізм, виступала за автономію України в межах Австро – Угорщини, за національний розвиток українських земель. Народна рада продовжила справу Головної Руської Ради.

Самостійна робота  учнів з підручником.

За допомогою тексту підручника з’ясуйте:

1.     Причини конфлікту між Росією і  Австро – Угорщиною.

2.     Що таке «Київське королівство».

3.     Поняття «нова ера».

Орієнтовні відповіді учнів.

У 80-х роках загострились відносини між Австро – Угорщиною і Росією через сфери впливу на Балканах. Австро – Угорщина і Німеччина хотіли встановити свою протекцію над Україною і утворити «Київське королівство». Ці наміри знайшли підтримку в австрофілів, яких очолили Антонович, Кониський – діячі Київської громади. Галичину сприймали як «український П’ємонт». Але цьому процесу заважали поляки. Але з часом пішли на поступки: галицькі українці визнавались окремим народом, українцям надано місця у австрійському і галицькому сеймі, відкрито три українські гімназії та ін.

90-ті роки ХІХ ст. народовці проголосили «новою ерою» в громадському житті Галичини у відносинах народовців, поляків та австрійського уряду.

1892-1894- період  «нової ери». Невдоволені діями одна одної сторони відмовилися від « новоерівської політики».

2. Особливості національно – визвольного руху на Буковині та в Закарпатті.

За відповідним параграфом підручника скласти скласти план – хронологічну таблицю розповіді із наведеного завдання.

 Очікувані результати.

І. Особливості національно – визвольного руху на Буковині.

   1869 р.- засновано культурно – освітнє товариство «Руська бесіда», що клопоталося питаннями культури. Діяла по 1870 рік.

   1875 р. – в Чернівцях відкрито університет, у якому 1885 р. професором стає Смаль –Стоцький.

   1885 р. – Ю. Федькович почав видавати газету «Буковина», редакторами була так звана «буковинська трійця» -  Ю. Федькович, брати Сидір і Григір Воробкевичі – зачинателі української літератури на Буковині. Діяльність розпочали під впливом творчості Т.Шевченка.

   ІІ. Діяльність політичних партій на Буковині:

        1. Поступова партія, яка відстоювала автономію Буковини у складі   Австро –     Угорщини . Очолили  Смаль –Стоцький і Василько.

        2. Радикальна партія.

     ІІІ. Закарпаття:

1.     Панівне місце займала москвофільська течія, заснована як товариство Святого Василія Великого у 1866р.

2.     Діяли  Конституційна партія  і партія «Незалежності», які виступали за автономію Закарпаття у складі Австро – Угорщини.

3. Заздалегідь підготовлені учні виступають з  повідомленнями про життя і діяльність М.Грушевського.

ІІІ. Закріплення матеріалу.

Фронтальне опитування.

1.     Розкажіть, як загострення відносин між Австро – Угорщиною і Росією вплинуло на політичне становище Галичини.

2.     Яку роль у посиленні українських позицій в Галичині відіграли наддніпрянці Антонович і Кониський ?

3.     Що таке «нова ера»?

4.     Охарактеризуйте наукову та політичну діяльність в Галичині М.Грушевського.

5.     Які завдання ставили перед собою учасники радикального руху?

6.     Розкрийте особливості визвольного руху на Буковині і в Закарпатті.

Домашнє завдання.

Відповідний параграф підручника, за схемою підготувати розповідь про М.Грушевського, заповнить праву частину таблиці.

ІV. Підсумки уроку.

Додаток №1.

Михайло Драгоманов. Програма «Громади» 1877 р. (уривки)

«…Ці наші думки й бажання ось які: »

І. В справах політичних ми бажаємо:

1). Рівного права для всякої особи, як чоловіків і парубків, так і жінок і дівчат усякої породи (раси).

2). Неодмінної волі слова, печаті й науки, зборів і товариств.

3). Безперешкодної самовправи (автономії) для кожної громади в її справах.

4). Повної самостійності для вільної спілки (федерації) громад на всій Україні.

      Україною ми звемо всю страну від верху р. Тісси в теперішнім Венгерськім королівстві, на заході сонця, до р. Дону на сході й Кубанську землю в теперішнім Російськім царстві, - від верху р. Нарева на півночі до Чорного моря на півдні, - усю ту землю, де гурт народу говорить українською мовою. В цій стороні найбільша частина всіх здобувачів, - себто хліборобів і робітників, - українці. Напроти того, велика частина чужинців: поляків, жидів, німців, венгрів, москвичів (руських), належить до тих, що звуть вищими, правдиве неробочими, станами, котрі тільки вжиткують працю правдивих робітників. Тепер, власне, ці чужинці, котрих наслали на Україну ті держави, що поневолили її в старі часи, та ті перевертні, що до них пристали, панують над українцями і в господарстві як люди багатші, і в справах політичних, як начальство.

       Інша річ – працюючі громади волоські, болгарські, сербські, грецькі, московські, мазурські (польські), виселки німецькі, ремісники польські, жидівські й інші, що живуть у нашій країні: вони мусять мати в усьому рівне право й однакову волю з українцями. Їх товариства й громади будуть вільні од усякого примусу до звичаїв чи мови українського гурту, матимуть волю закладати свої школи: нижчі, середні й вищі й волю приставати до всякої спільности з гуртом тих народів, до котрих одійшли до України ті громади, виселки й товариства.

   ІІ. В справах господарських (економічних) ми бажаємо:

5). Щоб усі сили природи й струменти, що потрібні для здобутку корисних людям речей, себто: земля, вода з усім, що в них є, машини й фабрики й т. ін., були просто в руках товариств і громад хліборобських і робітницьких й щоб люди не мусили продавати свою працю в найми панам та багатирям, а робили просто на себе.

       Нігде й ніколи докорінні зміни громадського життя  не робились тільки мирним поступом. На Україні ще, може, менше, ніж деінде,не можна сподіватись, щоб начальства й панства поволі зреклись свого панування, й через те простому народу на Україні не обійтись без оружного бою і повстання (революції).

   ІІІ. Поставивши коло думок про справи політичні і господарські ще й думки про справи освітні (культурні),  ми вже тим показуємо, що не станемо в нашій «Громаді» тільки на перших двох, а дамо чимало місця і науковим працям і вмілості словесній. Книжки   «Громади» матимуть:

       1). Власні статті про природні (натуральні) й громадські (соціальні) науки та звістки й пересуди (критику) про найважливіші чужі праці в цих науках.

       2).Повісті й дії (драми) й інші праці, котрі правдиво (реально) показують людське життя і думки, - і звістки й пересуди про подібні чужі праці, а найбільше про ті, котрі тчуться до України.

       3). Перегляд громадського, а найбільш робітницького життя на світі по місцевим часопиписам і дописам.»